<span> Солдат і смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три копійки, він і пішов собі. Йшов-йшов, аж перестрівають його три старці: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Вийняв копійку і оддав. Трохи згодом перестрівають його ще три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав другу копійку. </span>
<span> Під вечір вже ще три старці просять: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав і третю копійку. </span>
<span> Іде та й думає, що це воно буде, що роздав останні три копійки. Аж ось ще йдуть три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Скинув шинелю й оддав. </span>
<span> — Ну,— кажуть старці,— чим тебе, служивий, нагородити, що ти з останнього милостиню сотворив? Проси у нас три просьби. </span>
<span> — А що ж я,— каже,— буду просить? Як задумаю, щоб гроші в кишені були; щоб люльку не накладать і не закурювать, а як загадаю, щоб сама готова була; та щоб була торбинка така: я про що не подумаю, зараз щоб там і було. </span>
<span> — Добре, служивий, іди собі з богом. Ото сказали та й зникли, наче їх тут і не було. От солдат пройшов трохи. «Дай,— дума,— подивлюсь, чи не збрехали». Засунув у кишеню руку — так і витяг жменю грошей. (ну как то так сильно не судите )</span>
Ответ:
Объяснение:
Осінь помітно віддає свої права зимі. Вранці зовсім холодно, де-не-де лежить паморозь. Вдень сонечко наче і намагається нагріти повітря, але, мабуть, не вистачає вже в нього сили. Скрізь відчувається крижаний подих зими. Починаються найкоротші дні й найдовші ночі. Сонце нижче опускається над небосхилом.
За ніч на небі зібралася сила-силенна хмар, а вранці, мов пір'їночки, посипалися з них маленькі сніжинки. Вони, наче танцюючи, падали на землю і стелилися білою рівною ковдрою. Від цього дивовижного падіння сніжинок на душі було радісно, бо ось він, нарешті, перший сніг, і якось сумно,— бо це вже певна прикмета, що скоро почнуться морози.
Вранці виглянуло сонечко — і сніг потроху почав танути. Це так завжди буває, адже це тільки перший сніг. Але люди, особливо діти, раді першому снігу. І пригадуються слова Л. Глібова із поезії "Земна пісенька":
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.
Дієслово - частина мови, що означає дію, або стан предмета. Відповідає на такі питання : що робити? що зробіти?
Якісні------------------------------------------------
1
То ще було за царя Гороха.
3
Теж мені,носа задер.