В один момент до мене прийшла ідея
він вирішив зайдання з одного маху
Він був худющим як один палець
Вони в один голос погодилися
Ну, я пыталась.
Я бачу сонячнi сни
Про прихiд чарiвноï весни
Про тепле сяйво сонця,
Що вiтае промiнням з вiконця.
Про море сине, теплi траневi грози
Колись, обов'язково скiнчаться морози.
I буде чутно з усiх куткiв
Шелест листя i дитячий смiх.
Кленове листя, книжкова пооиця, південний вітер, товариська допомога, шкіряний портфель, лисячий хвіст, пташиний щебет, класна робота, водний потік, коняча(кінна) грива, дослідницька ділянка, робочий фариух, фанерний ящий
якщо не важко, подякуй(тобто натисни на дякую)
Про дружбу всі говорять багато. Я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом «друг», називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. На моє переконання, слід розрізняти слова «друг», «приятель», «товариш». Перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. Усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга.
<span>Коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав Б. Франклін: «Брат може не бути другом, але друг — завжди брат». І це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? Насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. Він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. Справжні друзі разом і в скруті, і в радості. Тому така людина — справжній скарб. Такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: «Мені вже не хочеться з тобою дружити». Справжній друг — це на все життя. У мого тата є такий друг. І я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя. </span>