Я дуже полюбляю їздити на полювання, але я не уявляю його без мого найкращого друга - Боба. Боб мій маленький пес. Я пам'ятаю день, коли побачив його вперше. він був маленький та м'який, я відчував його тепло. мені подобаються його глибокі, чорні очі. коли я розмовляю з ним, мені здається він мене розуміє і, якби вмів, то відповів би. у нього коротка шерсть, та дуже м'яка. я часто купав його у літку, бо він любить воду. коли він вперше мене побачив, то почав облизувати моє обличчя, це було лоскотно. а все тому, що в нього дуже теплий, м'який та вологий язик. мені подобається його великий, чорний та вологий ніс, яким він завжди шукає улов. сам він низький, але довгий. у траві його майже неможливо помітити, бо він рухається тихо, але спритно. у нього дуже гнучке тіло. його коричнева шерсть на сонці трохи блищить, що дуже подобається моїй мамі. лапки у Боба короткі, що надає йому кумедного вигляду. але у нього великі кігті, які я трохи боюся. Боб дуже активний пес, я постійно з ним граюся. інколи він заважає мені робити уроки, за що його сварить мама. він не любить їсти з миски, тому завжди все перекидає з неї, за що теж свариться мама. у мого собаки дуже гострі зуби. він часто приносить татові газети, але вони завжди в дірках, із за зубів Боба. у Боба короткий хвіст, який ніколи не знає спокою і завжди коливається з сторони в сторону.мені подобається, як він махає хвостом, коли щасливий несе в зубах улов. коли Боб спить, я чую його хропіння, що не може не викликати мого сміху. дуже щасливий, що Боб з'явився в моєму житті. без нього життя було б не таким яскравим та веселим.
бред конечно, но может хоть чуть чуть помогла)))
Вода не мутит ума.Мрачнее тучи-очент сердитый.На дне-низко.Тишт воды,нижу травы-очень скромный.Умывать руки-снимать с себя ответственность.
Він приходить до нас щороку, сонячний, такий, що цвіте і дуже щирий - Свято Матері. А приходить в перше воскресіння березня, коли стихають лютневі заметілі, коли сонечко своїм промінцем тільки-но починає зігрівати замерзлу землю. Усе це нагадує про те, що настав день привітати найдорожчу людину у світі - матусю. Не треба приховувати цього дня добрих слів, не треба соромитися чистих сліз вдячності. Треба зібрати їх в щирий вінець вдячності матусі. Хіба вона на це не заслуговує? Є у кожної дитини матуся єдина. Та, що любить нас і піклується, учить розуму.
<span>Цього дня ми з батьком піднімаємося рано, усе прибираємо і ставимо біля маминого ліжка маленький букетик лісових пролісків або мімози. Заздалегідь думаємо, як краще віддячити мамі і бабусі за їх ласку, тепло, терпіння. Я із задоволенням вишиваю серветки, використовуючи українські народні мотиви, яким учила мене бабуся. Нехай ці маленькі подарунки будуть радістю для моїх рідних в хвилину відчаю або смутку. Братик в дитячому саду вивчив вірш і зробив яскраву аплікацію. Ну, а батько змайстрував дуже красиві стільці для відпочинку, зробив різьблення і укрив лаком. Напередодні свята ми приготуємо смачненькі сюрпризи, щоб цього дня матуся і бабуся могли відпочити і відчути нашу турботу про них. Приємно бачити, як розцвіло мамине втомлене обличчя. Очі стали молодше і яскравіше. І доки житиме це світло, буде любов і затишок в сім'ї. Щиро дякуємо тобі за усе Мама!</span>
Чи потрібно читати книги? Звісно ж, потрібно. Вони дають нам знання, допомагають у вирішенні тяжких питань. Але деякі вважають, що усе можна прочитати в Інтернеті. Але ж краще, коли ти читаєш саме з книги, бо ти відчуваєш її на дотик, так і прагнеш відчути задоволення від прочитанного. Інформація у книзі легше сприймається, легше опрацьовується. Деякі книги містять те, що не містить Інтернет, бо у Інтернет люди додають те, що вони знають. А не знають вони лише того, що не прочитали у справжній книзі.
