<span>Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности.</span> Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы, помогая друг другу одеться, идем на прогулку. <span>Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама помогает добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды.</span> Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. <span>Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.</span>
Багато в Україні є красивих міст і сел, але найбільше мені подобаеться рідне місто Дніпропетровськ.У ньому я народилася і живу, тут я познайомилася зі своїми друзями,пішла до школи. У школі на уроках вчитель розповідає нам про славетне минуле нашого рідного краю. У моєму місті є багато проспектів з красивими будинками, театрів і кінотеатрів, парків відпочинку.
Всі ми кожного дня говоримо : " Я люблю свою Батьківщину !" .Але ци че так ? Чи говоримо ми те ,що відчуваємо ? Коли ти їдеш за кордон ти згадуєш свою Батьківщину .Батьківщина -це твоя друга ненька .Батьківщина -це твоя Україна .
Ось і пройшло вже п*ять місяців двітисячі чотирнадцятого року. Він таки оглянувся, щоб гляну на неї ще раз. Атож ми маємо берегти нашу планету. Нехай буде мир у всьому світі, щоб не знали воїн наші діти. Коли небудь ми ще зустрінемось і поговоримо про це.
Київ заснував один з братів.Його зали Кий. У нього було ще два брати (Щек і Хорив) і одна сестра (Либідь).В честь братів було названо гори: Щекавиця і Хоривиця, а в чесь сестри була названа річка Либідь. І збудували вони в честь старшого брата городок й нарекли його Києвом.