Давні слов’яни жили зі землеробства та осілого скотарства.Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам.Сіяти озимину навчились у другій половині 1 тис. З тварин розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней, коней.
Витоки слов’янства археологи вбачають іще в землеробських племенах Лісостепу, що їм доводилося боронитися від войовничих кіммерійців.Та було б хибним стверджувати, буцімто чорноліське населення – слов’яни. Йдеться лише про зародження якихось ознак духовного життя, побуту й господарства, притаманних за пізніших часів слов’янам.Століття за століттям – і в археологічних культурах лісостепової частини України таких ознак стає більше, що дає змогу дослідникам називати нашу землю прабатьківщиною слов’ян.
У порядкового числительного 158: сто пятьдесят является неизменяемой частью, которая одинаково пишется во всех падежах, склоняется только восемь<span>.</span><span>У количественного числительного склоняется каждая цифра (слово).</span><span>Именительныйесть что?сто пятьдесят восемь рублейРодительныйнет чего?ста пятидесяти восьми рублейДательныйрад чему?ста пятидесяти восьми рублямВинительныйвижу что?сто пятьдесят восемь рублейТворительныйоплачу чем?ста пятьюдесятью восьмью рублямиПредложныйдумаю о чём?о ста пятидесяти восьми рублях</span>
Маленькая веселая розовая свинка Пеппа<span> любит валяться на полу, подняв ножки вверх, и очень весело смеяться. Она очень похожа на обычную маленькую девочку дошкольного возраста, которая переживает о том, что ее будут любить меньше, чем милого и симпатичного маленького братишку Джорджа. </span>Пеппа<span>растет, окруженная любовью и заботой мамы Свиньи и папы Свина. Милая добрая свинка ценит своих друзей: Кролика Ребекку и Овечку Сюзи, кроме этого у неемного других знакомых и родных. </span>
<span>В одному будинку на одному підвіконні жила маленька фіалка всі її любили, про неї піклувалися, поливали. Фіалці здавалося що нічого кращого бути не може і так буде завжди, але це не так.
Через декілька місяців у неї заявилася сусідка кімнатна роза та така гарна, така пахуча що про нашу фіалку усі забули не поливали її а її сусідку поливали через день. Фіалці стало так образливо ну чим я гірше навіщо я тут потрібна запитувала вона в себе її не поливали вже тиждень вона майже засохла це було 31 грудня і вона знала якщо загадати бажання у новорічну ніч то воно обов’язково здійсниться фіалка з нетерпінням чекала 12 часів вже 11 скоро я загадаю бажання всі ви напевно знаєте яке щоб її сусідки не було. І її господарка як раніше любила от і 12 фіалка загадала бажання і заснула з надією що воно здійсниться. Наступного ранку вона розплющила свою голубі оченята і побачила що її сусідки нема вона не повірила своїм очам закрила їх і знову відкрила її радощам не було меж, і тут вона почула розмову своєї господарки і її подружки та дякувала що вона доглянула за її квіткою поки вона була у бабусі.
Фіалка дуже зраділа и в водночас засумувала то що вона думала тільки про себе вона освоїла для себе урок. В першу чергу треба думати про інших а потім вже про себе.
Вона почала жити як раніше, за нею доглядала і любила її господарка.</span>