Вітер підхоплював опалі листочки і тихенько котив їх дорогою
Недоступний : корiнь доступ ,закiнчення [ ий ] , суфiкс ^Н , префiкс НЕ
неосяжний : корiнь осяж ,закiнчення [ий] ,суфiкс Н , префiкс НЕ
Вийшли зі школи . Брат з сестрою. Вітаю зі святом . Зійшов з дороги . Квіти із лісу . Разів зо два. Вийшли з оранжереї . Вийшов із зоопарку . Прибрав зі столу . Дивитися з берега . Приїхав з села .
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>