Б у р я к
- о = о -
ц и б у л я
- о - о = о
м о р к в а
- о - - - о
к а п у с т а
- о - о - - о
к а р т о п л я
- о - - о - = о
Нанесло снігу надворі. (Безособове)
Тиха, золота осінь. (називне)
У двері стукають. (Неозначено-особове)
Матір пішла купити хліба.
Семен так ласував яблуком, що трохи не подавився.
Ми повинні берегти природу.
Родина має берегти мене,незважаючи ні на що.
Мої батьки можуть радіти моїм успіхам,якщо я насправді цього заслуговую.
Діти повинні допомагати батькам,виявляючи цим повагу до них.
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому
сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з
вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте,
гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної
зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть
не пам»ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна
усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі —
птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком
відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла
б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я
й стояла б в зажурі весь час.
<span>-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас,
як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело
зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти
журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.</span>
Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям. (означальне)
Так літував Іван у полонині, аж поки вона не спустіла.(обставинне часу)
Я пам’ятаю,як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. (обставинне способу дії)
І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє. (з*ясувальне)
<span>Д Сонце пекло так, що й уночі степ пашів. (обставинне способу дії)</span>
