Расценили это как пропагандистский ход. На самом деле ответ был. По некоторым источникам 7 мая 1954 г. Англия, Франция и США ответили отказом на предложене СССР, Белоруссии и Украины присоединиться к блоку НАТО "в связи с тем, что нереальная природа предложения не заслуживает даже обсуждения". Нереальность предложения, по всей видимости состояла в том, что не было сомнений в том, что блок НАТО создавался с целью противостояния в том числе экспансии коммунизма в страны Запада.
Сараєвське вбивство — вбивство 28 червня 1914 ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу, та його дружини герцогині Софії Гогенберг у Сараєві сербським гімназистом Гаврилом Принципом, членом сербської терористичної організації «Млада Босна». Принцип входив до складу групи з 5 терористів, яких координував Данило Іліч.
У Сербії існувала низка націоналістичних організацій, які ставили своїм завданням об'єднання південних слов'ян і створення «Великої Сербії». Серед офіцерів сербської армії існувала таємна організація під назвою «Чорна рука». Її метою було звільнення сербів, що перебували під владою Австро-Угорщини. Вождем «Чорної руки» був полковник Драгутін Дмитрович, на прізвисько «Апіс», начальник сербської контррозвідки. Уряд Пашича його остерігався. Сербський уряд здогадувався про змову й не схвалював її, але й не заважав «Чорній руці».
Вбивство стало формальним приводом для початку Першої світової війни.
За берлінською угодою 1878 року Австро-Угорщина отримала мандат на окупацію та адміністрування Боснії та Герцеговини, при збереженні формального суверенітету Османської імперії. Внаслідок ці території було анексовано Австро-Угорщиною. Частина південних слов'ян, що проживали на цих землях, не хотіли жити в Австро-Угорщині та прагнули приєднати ці землі до сусідньої Сербії, яка нещодавно здобула незалежність. Було утворено таємне товариство «Чорна Рука», яке прагнуло до об'єднання південних слов'ян, та його боснійське відділення «Млада Босна».
Наприкінці червня 1914 року Франц Фердинанд відвідав Боснію для спостереження за військовими маневрами та відкриття музею у Сараеві. Їхав він разом із своєю дружиною, Софією Хотек. Франц Фердинанд вважався прибічником триалізму — ідеї перетворення подвійної австро-угорської монархії на потрійну австро-угорсько-слов'янську. Третє словянське королівство було під серйозною загрзою для Сербії. «Млада Босна» вирішила вбити Франца Фердинанда. Вбивство було доручено групі з шести змовників, причому принаймні троє з них, в тому числі й Принцип, були хворі на туберкульоз — на той час невиліковну смертельну хворобу.
Солон, Демосфен, Клисфен, Перикл,
Первая путническая война. Годы - 264 - 241 гг. до н. э. Победила Римская Империя. Война длилась 23 года.
Вторая путническая война. Годы - 218 -201 гг. до н. э. Во главе карфагенской армии стоял Ганнибал Барка. Главная битва - Битва при Каннах. Победила Римская Империя. Война длилась 17 лет.
Третья путническая война. Годы - 149- 146. Победила Римская Империя. Война длилась 3 года.
ИТАК НАЧНУ ПО ПОРЯДКУ
Некоторые утверждают что Цезарь, Цезарь. Однако во время правления Цезаря был триумвират, то есть власть была разделена между 3 челами: Цезарем, Помпеем и Крассом.
При Октавиане Августе тоже был триумвират: власть была разделена между Октавианом Августом, Марком Антонием и Марком Эмилием Липидом. В результате они между собой разосрались. В финал борьбы вышли Октавиан и Антоний. Однако Октавиан оказался в плане стратегии более подкованным и разхерачил армию Антония сначала в битве при Филиппах(кстати она стала самой крупной битвой античности), а потом в морском сражении у мыса Акциум. Антоний смылся в Египет к своей Клеопатре и стал просто ждать(армии у него больше не осталось) пока Октавиан высадиться в Египте. Октавиан так и поступил и в результате Антоний и Клеопатра с горя покончили с собой. И вуаля Октавиан стал единоличным правителем всей огромной Империи и провозгласил себя императором.
До правления октавиана в риме были и республиканское правление и триумвират. Теперь же Рим не только на словах но и на деле стал империей и обрел правителя с неограниченной властью
