Кожний осінній день одягає дерева в інші шати… Учора ще зелені, сьогодні одягли золоту парчу клени, зачервоніло намисто калини, звисли з галузок важкі оранжеві кетяги горобини, задивились у синяву небес рожево-білі зіркаті «волові очка». Під лісом простягає долоні бузок, наче просить його зірвати. Синіє дозрілий терен, цвітуть запізнілі квіти кульбаби і рожевого іван-чаю. У старому лісі з’явились опеньки, запахло грибами і терпким вином. За кожним легеньким подихом вітру падають перші листочки грабів, берез, осик. Дуби з погордою дивляться на них, думають: чому так скоро? Минає день-другий - і клени поволі складають парчевий одяг: вкриває землю листя каштанів, від тонких стовбурів ліщини відриваються мохнаті кружальця, хоч вони й зовсім зелені.
Ножик, ніж, ножиці, ножака.
Льодок, лід, льодяна, льодяник, заледенів
Садок, сад, садівник, посадка, насадити
Горбок, горб, горбик, горбань, горбиста, згорбитись.
<span>Дзьобик, дзьоб, дзьобати, видзьобувати,</span>
Синоніми: свійська, домашня тварина; іншомовні, запозичені слова; весела, радісна звістка;
антоніми: чужа, рідна дитина; ускладнити, спросттити завдання; живі, мертві квіти; енергійна, пасивна;
омоніми: наша качка; антономічна пара
Сів на чуже та й кричить: Моє!
Наш Михайло шкандибати до їдальні за булочками.
А Василько наш замість того щоб трудитися на уроках праці завжди гуляє, і вчителька завжди передає у його щоденнику метері привіт.
.
(можеш підставляти імена своїх однокласників, на яких це дуже схоже)
