Первобытный мир-с начала веков до VIII до нашей эры,изобретение огня,колеса
Древний мир(Античный)-VIIIвек до нашей эры -VI нашей эры
Средние века-с 476 года по 1640 год
Новое время-с 1640 года по 1918 год
<span>Новейшая история-1918 года по нынешнее время</span>
<span> Это название многократно встречается в документах об Острове и, вероятно, было для этой усадьбы устоявшимся понятием, не вполне адекватным общепринятому. В данном случае под этим наименованием подразумевается комплекс из четырех дворов различного назначения, построенных, очевидно, в разное время, хотя и связанных между собой функционально6. Здесь было два собственно господских двора – старый и новый, а также кухонный двор и двор для духовенства. К кухонному двору примыкали оранжерея и ананасная теплица. С трех сторон весь этот комплекс окружен парком, а с четвертой юго-западной стороны – плодовым садом. Необычно центральное расположение кухонного двора в центре комплекса. Это исключало свободный проезд через его центр. Композиция приобретала “затягивающий” характер, когда всякий гость усадьбы, следовавший к главному усадебному дому, вынужден был приближаться к нему постепенно, по спирали, для чего было необходимо обогнуть двор для духовенства, проехать через старый господский двор и, развернувшись в нем, проследовать в курдонёр нового господского дома — с тем, чтобы по длинному серповидному пандусу подъехать, наконец, к парадному подъезду. Все это было, быть может, и не совсем удобно, но давало впечатление большой торжественности при малых размерах зданий и небольшой площади курдонеров. </span>
сельское хозяйство... рыболовство... скотоводство... Охота на зверей... птицеводство...т.д
Скіфи<span>У причорноморські степи вони примандрували зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці, скіфи були </span>кочовиками<span>, основу господарства яких становило </span>конярство<span>.іраномовними. Так, підкоривши кіммерійські племена, вони утворили єдину кочову орду, в якій швидко стали одним народом.були кочівниками, вони не залишили після себе поселень. Єдиними пам’ятками їхнього життя є </span>могили-кургани<span>.Скіфи вірили в потойбічне життя. Могили заможних скіфів облаштовувались як підземні житла. У глибоких ямах вони споруджували з дерева кілька приміщень, що їх називають </span>катакомбами<span>. Небіжчика клали туди, вбраного в найошатніший одяг, котрий він мав за життя, у коштовних прикрасах і зі зброєю, поряд ставили посуд із наїдками та напоями. Поряд із господарем був і його бойовий кінь у спорядженні, раби. Зверху підземне житло перекривали дошками й насипали над ним курган. Що шанованішим був небіжчик, то вищий курган насипали над його могилою. Бідніших скіфів ховали без значних почестей у звичайних ямах.Скіфів вважають винахідниками складного далекобійного лука, стрілу з якого вправний воїн міг відправити на відстань понад 500 м. Саме такими луками користувалися кочові народи Євразії впродовж 1-го тис. до н. е. За часів найбільшої могутності скіфи поширили владу на багато сусідніх народів. </span><span>5–4 ст. до н. е. </span><span>сягнула розквіту їхня держава. Вчені домовилися називати її </span>Велика Скіфія<span>. Територія Великої Скіфії, за свідченням Геродота, становила величезний квадрат, південний край якого простягнувся вздовж Чорного моря від Дунаю до Азовського моря. Відповідно північний її кордон мав би пролягти приблизно вздовж Прип’яті, через Чернігів, Курськ і далі до Воронежа. Ті землі, розповідає грецький історик, населяли скіфські та нескіфські племена. До скіфських племен Геродот зараховував власне </span>скіфів (скіфів-кочовиків), царських скіфів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів.<span> У причорноморських степах мешкали </span><span>скіфи-кочовики </span><span>та </span>царські скіфи<span>. Що ж до територій, заселених </span><span>скіфами-орачами </span><span>та </span>скіфами-землеробами<span>, то дослідники протягом тривалого часу сперечалися. Нині панує думка, що скіфи-орачі мешкали в лісостеповій зоні Правобережної України, а скіфи-землероби – на Лівобережжі.Іраномовними були </span>скіфи-кочовики<span> та</span>царські скіфи<span>. Вони, власне, панували у Великій Скіфії, підкоривши інші племена. Про велич скіфської держави тих часів свідчать </span><span>царські кургани </span><span>– величні поховальні пам’ятки найвпливовіших і найзаможніших скіфів. Більшість із них відкрито у Нижній Наддніпрянщині. До найвідоміших належать </span>кургани Чортомлик<span>, </span><span>Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила </span><span>та ін.Важливим джерелом збагачення для царських скіфів були землі скіфів-орачів та скіфів-землеробів. Найвищого піднесення Велика Скіфія досягла у </span>4 ст. до н. е.<span> за часів царя </span>Атея.<span> Із грецьких джерел довідуємося, що той цар-воїн підкорив своїй владі всі скіфські землі від Дунаю до Дону. Свідченням могутності Атея було карбування ним власної монети.Атей провадив активну загарбницьку політику. Це й спричинило протистояння Великої Скіфії з Македонською державою, що саме тоді набирала сили і прагнула нових земель. У битві проти македонців на чолі з царем Філіппом (батьком Александра Македонського) 339 р. до н. е. сторічний Атей загинув.У 4–3 ст. до н. е. становище Скіфії раптово погіршилося. Без вороття зникли степові скіфські пам’ятки. Причинами занепаду скіфської держави дослідники вважають висихання степів, занепад господарського життя Лісостепу через жорстоке використання його ресурсів. Велика Скіфія припинила існування.Проте самі скіфи не зникли з історичної арени: вони відійшли на південь і створили дві Малі Скіфії. Перша – у Нижньому Подунав’ї, друга – у степовому та передгірному Криму зі столицею Неаполем.Посуд, зброю, прикраси скіфи оздоблювали сценками зі своїх міфів, легенд. Зображення богів зберігаються на скіфських пам’ятках. Неповторності їм надає «</span>звіриний стиль». Для оздоблення зброї та предметів побуту скіфи використовували зображення оленів, баранів, коней, пантер, барсів, левів, птахів і риб. Трапляються також зображення фантастичних істот – крилатих грифонів із тулубами левів і грифобаранів. Ставили скіфи й кам’яні скульптури – навершя курганів. Із каменю вирубалися схематичні чоловічі фігури, на яких часом прорізали риси обличчя, руки, деталі одягу та зброї.
P.S. Незнаю чи допоможе
