У світі навколо нас багато всього цікавого та захоплюючого. Кожен може знайти собі щось до душі. Захоплення людини – це те, що вона робить не тому, що треба, а тому, що їй це подобається. Існує багато речей, які викликають у мене інтерес, проте серед них я хочу виділити малювання простим олівцем та катання на велосипеді.
<span>Малювати я ніколи не вчився. Просто з дитинства в мене добре виходило перемальовувати фігури та обличчя улюблених героїв з мультфільмів та коміксів, а пізніше – обличчя людей з фотографій. Згодом мені стали купувати різні книжки з малювання. Я тренувався малювати на різні теми, проте мені досі цікавіше за все робити портрети простим олівцем. Я малюю не з натури, а з фотографій – сімейних та журнальних. Мені подобається, що під час малювання я залишаюся сам та можу сконцентруватися на тому, що роблю. Цікаво, що хоча це кропіткий, енергоємний процес, поки малюю, я дійсно відпочиваю. Зараз я викладаю фото своїх робіт в інтернет. Мені приємно, коли в мене виходить гарний малюнок, який подобається іншим людям. Гадаю, коли в мене буде більше вільного часу, я піду вчитися до художньої школи, щоб розвивати свої здібності. </span>
<span>Інше моє захоплення – катання на велосипеді – з’явилося в мене зовсім нещодавно. Я познайомився з гуртом людей, які влаштовують разом велосипедні прогулянки по живописних місцях на вихідних. Серед них і дорослі, і діти. Минулих вихідних ми разом виїжджали за місто до річки, це приблизно десять кілометрів. Там ми влаштували пікнік, відпочили та повернулися додому також на велосипедах. Це було досить фізично виснажливо для мене, початківця. Та мені дуже хотілося, щоб мій відпочинок був активним, бо дуже багато часу я проводжу, сидячи за уроками та навіть малюючи. Тому їзда на велосипеді мені дуже підходить, а те, що я катаюся в компанії друзів, робить це заняття ще цікавішим. </span>
<span>Коли в мене з’явилися мої захоплення, кожен мій день став цікавим. Мені легше даються домашні справи та уроки, бо я з нетерпінням чекаю можливості присвятити час своїм захопленням. Мені ніколи не сумно, а в голові постійно безліч творчих ідей. На мою думку, кожна людина має знайти для себе такі заняття, які дозволяють їй одночасно розвивати свої здібності, відпочивати, приємно проводити час та знайомитися з цікавими людьми.</span>
Найбільше я хотіла в собі змінити - це гарно вчитися насамперед. Досягнути в житті гарну професію, а якщо цього не зробити, то не знати ким ти будеш коли виростеш. Тому я всім зараз раджу учитися гарно і старанно, мати мету до якоі ти маєш іти.
Поклала б крісла м"ягкі в класи.Мультимедійні дошки в кожному класі.Замість книжок планшети
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
<span>Дорогенький
-ий - закінчення
дорог - корінь
-еньк- - суфікс
</span>
