Се-го-дня
шмель так и остаётся
за-да-чи
Іменник у називному відмінку як незалежна словоформа найчастіше виступає в реченні підметом
Правильно буде - предорого
Здрастуй, Іванко!
- Привіт, Сашко! Радий тебе зустріти!
- І я так само радий! Ну, розповідай, як провів літні канікули?
- О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили відпочивати до моря.
- Справді? І куди саме ви подорожували?
- У Крим. Спершу ми жили в Алушті в пансіонаті. Купалися в морі досхочу. Я з татом навіть рибалив з пірсу.
- Щось упіймали?
- Морського йоржа! Але його їсти майже неможливо, тож ми його відпустили.
- А потім ви ще десь подорожували?
- Так, ми їздили на екскурсії в Ялту, Севастополь, Судак. Мені особливо сподобалася стародавня фортеця в Судаку. Так що я все про себе та про себе! Ти як провів літо, друже?
- У батьків грошей подорожувати не було, тому я провів його вдома. Але не нудьгував.
- Чим же ти займався цілих три місяці?
- Катався на велосипеді, з хлопцями грав у різні ігри. Футбол, баскетбол, волейбол – ми все спробували. Кожний день ходив на турніки робити гімнастику. Бачиш, які м’язи накачав?
- О-о, я би теж не проти мати такі…
- Ще я книжки читав, фантастику. Адже в мене багато часу було. Тепер я спеціаліст з цього жанру.
- Ну, тоді розповіси мені, що прочитав. А я тобі – про Крим. Ти згодний, Сашко?
- Згоден!
Спасибі Вам тато, за щедре тепло.За людяність Вашу, безмежне добро,за руки робочі, безсонні ті ночі .
За те що зростили, за хліб на столі .Хай Бог Вам здоров"я та силу дає.
Зозуля сто літ Вам в гаю накує.
