Поэзия Шевченко - « пламенный культ материнства». Образ женщины- матери занимает особое место в поэзии Шевченко. Он изображает свой собственный идеал женщины. Шевченковская женщина - искренняя , нежная , добрая , чистый источник любви и понимания , тем она беззащитной жертвой , судьба которой состоит несчастлив и даже трагически . Во многих своих произведениях поэт обращает внимание на проблемы , с которыми приходилось сталкиваться украинским женщине . Это трагическая судьба девушек : потребности , сиротство , бедность , нечеловеческие условия существования . Эти проблемы он поднимает в поэмах «Катерина» , « Служанка » и тому подобное. Мать в произведениях Шевченко возникает в образе женщины красивой внешне и духовно , которая занимается судьбой своего ребенка , а не собственной жизнью. Она трудолюбива , чистая душой и искренняя .Трагедия « иноплеменных » была типичной для тогдашнего общества . Молодые девушки и по своей наивности , искренности и доверительности влюблялись в русских солдат , которые постоянно находились на территории России. Часто судьба девушки - как в литературных произведениях , так и в жизни заканчивалась трагической гибелью , самоубийством , или бедностью и голодом. Этой теме писатель посвятил несколько произведений . В том числе поэмы «Катерина» , « Служанка ». К образу матери в произведениях Шевченко можно отнести как образ молодой девушки с маленьким ребенком , и образ матери преклонного возраста , который является полным и символичной . Очень часто летняя мать воплощает не просто материнство , а и Россию , и Матерь Божию , которая так же вынуждена была отдать своего ребенка на смерть , ведь такая была ее судьба. Но больше всего образ матери в творчестве поэта воплощает народную мудрость , народную мораль .<span>Не знаю во всемирной литературе поэта , - писал Иван Франко , - который бы передал так высоко и так искренне идеал женщины- матери ». В своих стихах Т. Г. Шевченко поднял девушку и женщину - мать на высокий пьедестал нравственной красоты и величия.</span>
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
<span>Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. </span>
<span>Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. </span>
<span>Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. </span>
<span>У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь. </span>
Я анітрохи не боюсь павуків.Влітку я можу гуляти казна-скільки.На галявині стояв великий ведмідь,який вийшов хтозна-звідки.
Вітчизні - [в і т ч и з н і] 8 б,7 зв
Пишається [п и ш а й е ц': а]10 б,8 зв
