Речення розповідне , неокличне ,складне ,сполучникове , єднальне , складно сурядне , поширене , ускланене
1. Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу.
<span><span>1. </span>Речення просте.</span> <span><span>2. </span>Розповідне.</span> <span><span>3. </span>Неокличне.</span> <span><span>4. </span>Двоскладне: поширене, повне, неускладнене.</span> <span><span>5. </span>Підмет Марійка, простий виражений іменником.</span> <span><span>6. </span><span>Присудок дивилась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу. </span></span><span><span>7. </span><span>У групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу <span>дії мовчки </span>виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (дивилась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'язком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкметником, залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) <span>і </span>поєднується з ним зв'язком узгодження.</span></span>
2. <span><span>1. </span>Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В.Сосюра).</span> <span><span>2. </span>Це речення складносурядне, складається з трьох предикативних частин:</span> 1) Дівчина троянди поливала, 2) кудись котилась хмар навала, 3) сміялась осінь за вікном, <span><span>3. </span>Між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумісних дій).</span> <span>4. Частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інтонацією, сурядними (єднальними) сполучниками. </span><span><span>5. </span>Всі частини складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені неускладнені, повні.</span> Перша частина - Дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, виражений іменником жіночого роду, у формі називного відмінка однини: присудок (поливала) простий дієслівний, виражений перехідним дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. Зв'язок між підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а, інтонація, відношення предикативні. Поливала (що?) троянди - включає прямий додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини: зв'язок із присудком - сильне безприйменникове керування: засіб вираження зв'язку - флексія –і; відношення об'єктні.<span>
3.</span>
<span><span>1. </span>Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани... (О.Гончар).</span> <span>2. Розповідне, неокличне.</span> <span><span>3. </span>Безсполучникове, бо засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну однорідність.</span> <span><span>4. </span>Речення складається з двох предикативних частин: 1) Відбились зорі у воді; 2) Летять до хмар тумани.</span> <span><span>5. </span>Речення з однотипними частинами.</span> <span><span>6. </span>Між предикативними частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік сумісних явищ)</span><span><span>7. </span>Предикативні частини з'єднані між собою, крім інтонації, співвідношенням способових (дійсний спосіб) форм дієслів — присудків.</span>
Ці слова не міняють родового відмінку
<span>Квіти-очі природи, без квітів природа-не була б природою, не було б запашних, яскравих плям на траві. А мед? Бджоли?Якби не квіти то би не було і їх. Квіти відіграють велику роль, як і в житті людини так і в природі. Квіти крім того, що вони очі природи, так вони ще й людям приємно роблять, адже коли людині подарувати квіти, то їй буде приємно, але через надмірне виривання квітів, вони можуть зникнути. Тож пожалійте очі природи, і припиніть виривати квіти.</span>
Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.