ожна пора року по-своєму незрівнянно красива і неповторна. З чим може зрівнятися квітуча весна, сонячне літо, золотоволоса осінь чи білосніжна зима? Вони неймовірні, погодьтесь.
Сьогодні надворі зима… І її з нетерпінням так чекала малеча! Перший сніг покликав на вулицю чи не всю дітвору. Червонощокі, обсипані з ніг до голови снігом, вони радіють кожній сніжинці, кожному сильнішому подуву вітру. А як весело заїхати з гірки в кучугуру снігу, стукнути у сани друга чи подружки! Ці дні незабутні. Вони асоціюються у кожного з нас, власне, із безтурботним дитинством.
Безпосередньо моє ставлення до прізвиськ залежить від самих прізвиськ. Якщо прізвисько необразливе і подобається людині, якій його дали - то, но мою думку, у цьому немає нічого поганого. А якщо ж все навпаки, то я взагалі не бачу змісту у назвищі. Давати комусь друге образливе ймення не є гарним вчинком. Коли людина вважає, що присвоювати іншому прізвисько - кмітливо та смішно, то вона помиляється.
Історія України багатогранна і неповторна. Скільки таємного і невивченого вона зберігає і до сьогодні. Скільки ще білих плям прийдеться відкрити українцям, а скільки їх так і піде в небуття, укриваючи героїзм чи, навпаки, позор наших пращурів.
Однією з яскравих сторінок України є її прекрасне лицарство - Запорізька Січ.
Це була окрема держава в державі зі своїми законами честі і совісті, зі своїм устроєм і порядками, відвагою і цінностями.
Відвага і бойовий дух козаків не знали людських меж, тому часто їх називали характерниками, а вороги взагалі вважали, що хоробрі воїни зв'язані з нечистою силою.
Дисципліна та військова виучка у Січі була понад усе.А ще - відвага і свободолюбивість. Туди вже потрапляли люди не з слабкого десятка, бо частина із козаків просто втекли від своїх панів. При поверненні втікача, пан взагалі міг скарати сміливця на смерть за таку непокірність. А дехто не просто тікав, а ще й умудрявся спалити ненависному поміщику фільварок або й вбити гнобителя.
Та і реєстрували мужніх воїнів під вигаданими прізвищами, часто по виду іх праці, щоб загребущі панські руки не змогли кріпаків повернути назад у рабство.
Ось звідки у нас на Україні так багато сьогодні Гончарів, Мельників, Швеців, Стельмахів, Ковалів. Бувало, що прізвиськом-прізвищем висміювали якусь негативну рису чи, навпаки, підкреслювали героізм козака. Звідси й пішов Палій, Перекотиполе, Побрехенько,Цибуля, Баран, Буряк, Сало, Шпак, Відчайдух.
А бували і комічні, на зразок Нездіймишапки, Непийпива,Задериголови, Перебийноса, Могили, Костогриза, Шмаркатюка,Ковбаси, Оселедця чи Коцюби.
Пізніше до українських прізвищ почали додавати різні закінчення і виникли нові, на зразок Баранюка, Барановського чи Баранченка.
Якщо ж ви сьогодні носите прізвище Паламарчук чи Паламаренко, то не смійтеся над тим, у кого воно Панікадило, бо, можливо, ваш далекий пращур Паламар прислуговував у бою своєму побратиму Панікадилу, і разом вони боронили Батьківщину від ворога.
Лука-Лук"янівній(ж.р. давльний в.), Лук"яновичу(ч.р. давальний в.)
Олег-Олегівній(ж.р., д.в.), Олеговичу(ч.р. д.в.)
Броніслав-Броніславівній(ж.р. д. в.) Броніславовичу(ч.р. д.в.)
Юрій-Юріївній(ж.р. д.в.), Юрійовичу(ч.р. д.в.)
допишу все інше в коментарі якщо треба)
Мені дуже подобається моя Батьківщина . Вона гарна , мальовнича та дуже різнобарвна .Україна - це моя рідна Земля , моя мати . Я горджуся , тим , що народилася саме тут !