[пал'не] [згоран':а] [зам'іс'т']
Вовк називн. відм.,
вовка родовий відм.
Цар Соломон був дуже мудрим. Про це розповідає багато легенд. І ось одна з них:
" Якось прийшли до царя Соломона 2 жінки з дитиною.
- Вона не віддає мені мою дитину! - сказала одна.
- Але це моя дитина! - сказала інша.
- Добре. Якщо ви не можете поділити дитя... Слуги! Принесіть иеч і розрубайте дитя навпіл, щоб обом дістався малюк, - мовив цар.
- Гаразд, рубайте! Якщо не дістанеться мені, то й їй також, сказала
- Ні! Краще віддайте дитя їй! - сказала інша.
І цар зрозумів, що ця дитина належить другій жінці і наказав віддати малюка їй."
Такою розумною й мудрою людиною, якщо спиратися на легенди, був цар Соломон.
Радіють молодій обнові берези, клени, явори (Л. Дмитерко). 2. І цвіт, і грім, і дощ, і град — я серцем спраглим все приємлю, та збережу від граду сад і захищу від грому землю (Л. Дмитерко). 3. Приємно тягати копиці по стогу й ходити навколо стогів по насінні (О. Довженко). 4. Високий, чистий дзвін передвіщав мені радість і втіху — косовицю (О. Довженко). 5. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї... (Т. Шевченко). 6. І голову йому змила, і ноги умила, і в сорочці тонкій білій за стіл посадила, годувала, напувала, положила спати у кімнаті і тихенько вийшла з батиком з хати (Т. Шевченко).
