Иван 4-й сформировал из преданных ему людей новое правительство , которое
стали называть Избранной радой. В его состав вошли некоторые дворяне и
старомосковские бояре, заинтересованные в возвышении Москвы. Руководителем
Избранной рады стал любимец царя дворянин Алексей Адашев.Большую роль в ней
играли придворный священник Сильвестр и сверстник Ивана, друг его детства,
князь Андрей Курбский.
Избранная рада проводила политику централизации государства, стремясь
примирить интересы всех бояр , дворян и духовенства.
В феврале 1549 года в кремлевском дворце собрались представители бояр ,
высшего духовенства и московских дворян. На этом “соборе примирения” Иван
4-й выступил с речью. Он обвинил бояр в злоупотреблениях и призвал всех к
совместной деятельности по укреплению единства Российского государства. Это
был первый Земский собор - собрание представителей сословий. В дальнейшем
Иван 4-й собирал Земские соборы для решения всех важнейших государственных
вопросов. Кроме бояр,дворян и духовенства, в них участвовали представители
иных сословий: купцы и ремесленники. В России установилась сословно-
<span>представительная монархия.</span>
Культура и быт русского народа в XVII веке испытали качественную трансформацию, выразившуюся в трех основных тенденциях: «обмирщение» , проникновение западного влияния, мировоззренческий раскол. Первые две тенденции были в заметной степени связаны между собой, третья — была скорее их следствием. При этом и «обмирщение» , и «европеизация» сопровождались движением общественного сознания к расколу. Шла ломка общественного сознания, привычного быта и обихода, страна подталкивалась к смене типа цивилизации. Волнения были отражением душевного дискомфорта целых слоев населения.
<span>В XVII веке Россия установила постоянное общение с Западной Европой, завязала с ней весьма тесные торговые и дипломатические отношения, использовала европейские достижения в науке, технике, культуре. До определенной поры это было именно общением, о какой-то подражательности не было и речи. Россия развивалась вполне самостоятельно, усвоение западноевропейского опыта шло естественным путем, без крайностей, в рамках спокойного внимания к чужим достижениям. </span>
<span>Интенсивный рост русской культуры в XVIII веке в огромной мере был обусловлен крупными преобразованиями во всех областях жизни русского общества, осуществленными в эпоху Петра I. </span>
<span>В XVIII в. в России сложилась система светского образования. Начало было положено созданием Школы математических и навигацких наук в Москве (1701). За ней последовали медицинские, горные, кораблестроительные, инженерные школы, а также цифирные школы для начального обучения. По замыслу Петра I, при Академии наук должны были работать гимназия и университет. Однако первым в России стал основанный в 1755 г. по инициативе М. В. Ломоносова Московский университет.</span>
<span>смотря что имееш ввиду. если царские принад-ти то она выглядит в форме шара и держится в правой руке а в левой скипитр. а вообще держава енто власть!</span>
Из-за упразднения класса гулящих людей, мануфактуры столкнулись с проблемой нехватки рабочей силы. Для этого Пётр разрешил приписывание части государственных крестьян заводам, (позже эти крестьяне стали называться приписными) либо покупку крестьян по приемлемым ценам однако с условием, что и продать такого крестьянина можно было только с мануфактурой — крестьяне получили наименование посессионных. Кроме того, Петр привлекал иностранцев к развитию российского производства, способствовал развитию образования
<span>Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн. т вантажів та біля 500 млн. пасажирів. Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин. Ситуацію ускладнювало різке падіння обсягів перевезень і несвоєчасні розрахунки клієнтів за перевезення, що призвело до значних фінансових втрат та хронічних неплатежів до бюджету і невиплат заробітної плати. Основним досягненням перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України «Про залізничний транспорт». Але економічні негаразди продовжувались. Наприкінці 90-х років галузь вразив вірус посередництва та бартеру. Обігові кошти вимивались комерційними структурами. Переломним моментом для залізничного транспорту став квітневий, 2000 року, Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же законодавчій базі і незначних зрушеннях в економіці держави, стабілізувати роботу залізничного транспорту, ліквідувати посередництво та бартеризацію і за короткий термін погасити борги до бюджету та по заробітній платі залізничникам. Позитивні результати діяльності дозволили розпочати відновлення інфраструктури і технічних засобів. За кошти залізниць реконструйовано десятки вокзалів, серед яких столичний Київський вокзал, що став одним із кращих у Європі. Розпочато виготовлення сучасних пасажирських вагонів у Кременчуці, дизельних та електропоїздів у Луганську, електровозів у Дніпропетровську, колійної техніки у Старокраматорську. Залізничний транспорт України - це: 6 залізниць, що об'єднують всі області України, 27 дирекцій залізничних перевезень,1666 станцій, 126 основних вокзалів, експлуатаційна протяжність головних колій - 22,3 тис. км, розгорнута протяжність колій - 30,3 тис. км, електрифікованих колій - 9169 км,68 локомотивних депо, 51 вагонне депо, 16 вагонних пасажирських депо, 43 дистанції енергопостачання, 69 дистанцій сигналізацій та зв'язку, 110 дистанцій колії,38 колійно-машинних станцій, 37 дистанцій цивільних споруд, 23 дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт, інвентарний парк вантажних вагонів - 174939 од., інвентарний парк пасажирських вагонів - 8429 од., інвентарний парк тепловозів - 2718 од., інвентарний парк електровозів - 1796 од., інвентарний парк електропоїздів - 1443 од., інвентарний парк дизель-поїздів - 186 од., середньоспискова чисельність працівників основної діяльності залізниць України - 375,9 тис. чол., Залізниці є базовою галуззю економіки України та найважливішим, стрижневим елементом транспортної системи. Саме на них припадає 85,1% вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу. За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до європейських країн: Франції, Італії, Румунії. За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євроазійському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44%, морського та річкового - 45%. На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії в конкретну реальну перспективу. Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай. Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспортну систему. Територією України проходять три залізничні міжнародні пан'європейські транспортні коридори (МТК) - № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ - №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором № 7, який проходить по р. Дунаї. </span>
