Сонце заходить, цілуючи гай.
Андрій, побілівши від страху, побіг куди очі вели.
Вдома мене чекав білесенький кіт.
Цей кисленький смак тортика був просто неперевершений.
Хлопець був ще молоденький, тому не розумів всіх хитрощів життя.
Я написала коротенький віршик про маму й тата.
Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. Неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. Вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда Дієслова та його дітей - сина Прикметника та онучки Обставини. Ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. Де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання?! Пішли бідолашні на розсуд до королеви Граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. Мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. Присоромлені Дієслово, Прикметник та Обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. З тих пір Дієприкметник та Дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки. Та, чесно кажучи, то вже зовсім інша казка..
Мій брат кухар
мій тато кухар
моя мама кухар
