Та іноді й біда не є перевіркою для друга. У біді він із чистою душею допоможе, навіть виглядатиме захисником твоїм, доброю людиною. Аж ось пощастить тобі більше, ніж йому — і все, немає дружби, бо закрадається інше почуття — заздрість! «Не май друга вірного, не будеш мати зрадного...» — так каже народ. Чи допомагають прислів'я знайти справжнього друга, відрізнити його від несправжнього? Мабуть, що так, якщо прислухатися до народної мудрості. Наприклад, вислів «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже...» — саме такий випадок. Висновок: не слухай тих, хто лестить тобі, більше прислухайся до тих, хто намагається допомогти тобі побачити реальність. Або ось цей вислів: «То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хватить вслух...» Він дуже правильний! Тут одразу зрозумієш, що друг у тебе найсправжнісінький. Легко хвалити людину при всіх, коли ця людина успішна, поважна. Та друг — це той, хто може сказати про тебе щось добре навіть тоді, коли всі проти тебе! Це дуже важко зробити, тому це і є вияв справжньої дружби. Мати чи не мати друзів зовсім — це вирішує кожний для себе сам. Так, друг може перетворитися на ворога, може зрадити, образити... Та коли це сталося, треба подумати — а чи я сам не винний у тому, що сталося? Може, я сам поганий друг, чимось образив свого найкращого друга? <span>Є над чим подумати! Хоч і коротенькі народні вислови, однак змушують добре замислитися!</span>
Мій котик <span> Я дуже люблю тваринок. Якось, повертаючись зі школи, побачила на подвір'ї гарного пухнастого котика і взяла його додому. Вушка
в мого улюбленця завжди розкішні, проте насторожені. Мають вони форму
трикутника. Якого кольору очі? Зелені, лагідні. У мене таке враження, що
котик Васько завжди підсміюється — така у нього хитрувата мордочка. А
як приємно його гладити! Шерсть у хитрунчика блискуча, пухнаста,
темно-сірого кольору. На грудях та вушках білі плямочки. Лапки у котика
м'якенькі, схожі на подушечки. Хвостик пухнастенький, інколи закручений
бубликом. Васько любить гратися будь-чим, а найбільше — м'ячиком. Влітку гріється на сонечку на подвір'ї, а взимку — біля пічки. Я
люблю тримати його на колінах і розмовляти з ним. Здається, він усе
розуміє. І якщо я йому жаліюсь, горнеться до мене і лиже руки.</span>
Серед усього розмаїття кольорів, запахів і форм є особливо дорогі серцю кожного українця рослини. Один із таких витворів природи — славний барвінок. Здається, що він і зимою зеленіє, бо коли тануть сніги, то на світ пробивається його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. А коли повітря стає по-материнськи м’яким та лагідним, то барвінок зацвітає.
Взимку відвар барвінку п’ють від простуди, улітку він прикрашає святковий стіл. За народним звичаєм, навесні парубки збирали барвінок і дарували коханій. Коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона згодна стати дружиною цього парубка. Цілий рік шанують барвінок, вважають його символом життя.
Із сивої давнини прийшло до нас повір’я: хто посадить барвінок на своєму обійсті, обов’язково буде щасливою людиною.
Як нам усім зрозуміло вже дуже-дуже давно,слово це найбільша перевага людини.Тому що люди - це не тварини.Ми можемо усе вирішити словом,а тварини навпаки одразу як виникає якийсь конфлікт починають гризтися.Словом можно когось похвалити,когось знищити морально.Тому якщо люди хочуть миру на землі не треба бути тваринами!