- Добрий день, лікарю.
- Доброго дня. Що привело вас до мене? На що скаржитеся?
- В мене болить голова, поганий сон, загальна слабкість.
- Як давно у вас такий стан?
- Такий стан у мене спостерігається вже другий тиждень.
- А як ви проводите свій вільний час?
- Зазвичай вдома за комп"ютером, телевізором.
- Все зрозуміло, вам потрібно проводити більше часу на свіжому повітрі, виконувати фізичні вправи, вживати більше овочів і фруктів і звичайно менше проводити часу за комп"тером та телевізором.
- Щиро дякую!
- Будь ласка, дотримуючись цих простих правил ви почуватимете себе набагато краще.
- До побачення, лікарю.
- До побачення, не хворійте.
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто.
Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королеваХто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.
Осінь це неймовірна пора року. Все вкрито чудовим різнокольоровим килимком. Прогулюючись я,ЗДАВАЛОСЬ, не могла відірвати очей від такої краси. Дерева вбралися в бездоганний одяг. МОЖЛИВО, навіть кращий ніж у відомих дизайнерів. Берізки вирішили показати свої зачіски усім людям. Вони опустили свої золотаві коси донизу, щоб всі могли бачити таку красу. Кожний листочок своїм шелестінням створював певний звук. І їх поєднання створювало мелодію. НЕМАЄ СУМНІВУ, що кращої мелодії я й не чула. НА ЖАЛЬ, день пролетів дуже швидко, але в мене залишилось багато вражень.
ЗДАЄТЬСЯ, осінь-це найкраща пора року!
Все що великими буквами вставні слова.
Росийскою
це найкраща казка
тому казка казок
Кожного року у нас відбувається шкільний ярмарок, цей рік не став винятком. Я стояв(ла) на коридорі і помітила нашу нову вчительку, яка дуже нагадувала мою хрещену, вона купувала печиво у мого однокласника.
Вона було середнього зросту, струнка та тендітна, її чорне волосся підкреслювало виразність її блакитних очей. Погляд був уважним та зосередженим, ніс прямим та кирпатим. Одягнена вона була у синю спідницю та блакитну блузу, яка дуже їй пасувала. Купувала вона печиво максимум дві хвилина, та я запам'ятав її образ, і одразу зателефонував своїй хрещеній.