рыцарь человек одетый в железные доспехи со шпагой в руке на коне который в свою очередь тоже покрыт железными доспехами, замок здание, в несколько этажей с башнями из которых лучники ведут огонь, а вход в замок защищён большим поднимающимся стальным мостом над водой.
Повість “Захар Беркут” – твір про героїчне минуле українського Народу (І. Франко)
Іван Франко у повісті “Захар Беркут” звертається до сивої давнини. Він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування.
“Захар Беркут” – героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. Автор осмислив і показав події ХІП століття, оживив картини героїчної боротьби. Про ті часи, які описав Іван Франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. Подібний епізод про знищення монгольської навали і про допомогу сил природи згадується у переказі, записаному від Миколи Гасинця із Закарпаття та в передмові до поеми “Собутка” польського поета С. Гощинського. У цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаємодопомозі. Жителі Тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. Більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон.
В образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. Це й Мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу Тухольщини мужній лицар Максим, який з гордістю говорив: “Се наша Тухольщина, наш рай”. До останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. Палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. Та найбільше я захоплений Захаром Беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. Цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.
1.государственный строй
2.либеральное направление
3.авторитаризм
4.тотализация
В 1961 году на XXII съезде КПСС была принята программа строительства коммунистического общества. Коммунизм определяется как бесклассовый общественный строй с единой общенародной собственностью на средства производства, полным социальным равенством всех член<span>зоблачение «культа личности» представляется уловкой «верхов», а не результатом политической необходимости. С середины 50-х гг. тоталитаризм начинает трансформироваться в авторитаризм, который трактуется как государственный строй, подавляющий личность, низводящую ее «до уровня всех» и осуществляющий абсолютный контроль над всеми областями общественной жизни. Авторитаризм отличается от тоталитаризма тем, что в нем отсутствует режим личной диктатуры. Ослабление послесталинского времени видится попыткой сохранения на плаву режима при смягчении его крайностей. Поскольку без этих «крайностей», составляющих саму сущность системы она не могла функционировать начинается период стагнации, сбоев и нарастании противоречий.</span>ов.