В свої 10 років я вже вмію готувати омлет . Спершу я беру яйця і , дуже шводко збиваю, солю , перчу.А далі з холодильника я лістаю молоко , і наливаю трошки . Колись я був " експерементатором" і готував омлет з варенням і огірками . Тоді я звісно ще був малий. Я тепер знаю чому мама так втомлюється коли готує , бо це дуже вашка праця . Я обіцяю що буду тепер допомагати мамі!!!
Моя ручка стара, але красива. Вона неначе сама виписує букви, красиво, рівно і акуратно. Ручка моя червоно-біла, без ковпачка, тому що ампулки можна заховати всередину. Усередині чотири ампулки: синя, червона, чорна і зелена. Ручка пластмасова, але на неї надіта резиночка, щоб не натирати пальців.Я дуже бережу свою улюблену ручку, не ламаю. Вона допомагає мені в навчанні. Ручка - мій вірний друг.На моєму письмовому столі лежить ручка. Ручка невелика, світло-зеленого кольору зі скляним ковпачком.
Виготовлена з пластмаси. Мені вона подобається, тому що практична.
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожих....Вона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу....пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя))))<span>Це справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))</span>
