Шкільних днів у житті учня дуже багато. Декому може здатися, що вони схожі один на один. Але це зовсім не так. Кожний день у школі збагачує мене новими знаннями й враженнями. Я хочу, щоб усе моє шкільне життя було таким само цікавим і щасливим.
Спіймати на гачок (намагатися ошукати, перехитрити), стригти під один гребінь (однаково оцінювати всіх), на космічній швидкості (дуже швидко), піднятися на космічну висоту (досягнути великих успіхів), покласти першу цегляну (започаткувати щось), штурмувати небо (боротися за щось), як по нотах (дуже вправно), закручувати гайки (посилювати вимоги до кого-небудь), стріляний вовк (досвідчена, бувала людина), спускати на гальмах (пом'якшувати, полегшувати дію).
II. 1. Дівчинка стежила за провулком, куди з космічною швидкістю мчали її санчата. 2. На День сміху ми влаштували класну виставу - все розіграли як по нотам.
Ахіллесова п'ята (див. зразок у підручнику). Нитка Аріадни
(див. вправу 97). Сізіфова праця. Так називають безцільну, нескінченну роботу. Коринфський цар Сізіф, розповідали греки, був великим хитруном. Непокірний гордій, він весь час обманював богів і насміхався з них. Сізіф видавав людям таємниці богів, які йому були відомими. Зевс відрядив до нього Смерть, але він і Смерть закував у ланцюги, і люди стали безсмертними. Перемігши врешті-решт Сізіфа, боги вирішили його жорстоко покарати. Він був приречений весь час котити в гору величезний камінь. Ледь камінь досягав вершини, він зривався і падав підніжжя пагорба. Справу потрібно було починати знову і знову. Покарання Сізіфа було страшне не стільки труднощами, скільки безглуздістю його роботи. Авгієві стайні. Так називають надзвичайно забруднене місце, велике безладдя або вкрай занедбані й заплутані справи. У Давній Греції був цар Авгій, який любив коней. У його стайнях їх було понад три тисячі. Ці стайні майже тридцять років ніхто не вичищав, і вони під саму стелю заросли гноєм. До Авгія на службу прийшов герой Геракл (у римлян його називали Геркулесом). Лише йому було під силу вичистити стайні. Однак Геракл був не тільки дужим, а й розумним: він пустив води річок Алфея і Пенея крізь ворота стаєнь, і бурхливий потік вимив звідти весь бруд. Танталові муки. Так називають страждання, спричинені неможливістю досягти бажаної мети. За античним міфом, син бога Зевса Тантал був дуже пихатим, гордовитим, за що боги покарали його - кинули у підземелля. Там, стоячи по горло у воді, він не міг утамувати спрагу, бо щойно хотів напитися, як вода відступала від його ніг; побачивши соковиті плоди, не міг їх з'їсти, бо тільки-но простягав руку, щоб зірвати плід, як гілки піднімалися вгору. Спрага і голод були нестерпною мукою для Танала. Гордіїв вузол. Так кажуть про складну чи заплутану справу, яку важко розв'язати] розрубати гордіїв вузол - рішуче розв'язати складне питання. За легендою, першим царем фрігійців, що жили до нашої ери на заході Азії, був простий селянин. А все тому, що оракул (пророк) порадив фрігійцям обрати за царя першого, хто зустрінеться їм із возом біля храму Зевса. Щастя випало на долю хлібороба Гордія. Зрадівши, на відзнаку цієї події він поставив свій віз у храмі й прив'язав його дуже заплутаним вузлом. Цей вузол ніхто не міг розв'язати. А за пророцтвом оракула, той, хто розв'яже вузол, стане володарем усієї Азії. Полководець Александр Македонський розрубав цей вузол мечем і згодом завоював Азію. II. У хащах юнаки натрапили на хатку, яка скидалася на авгієві стайні, де порядок навести неможливо.
Головною постаттю в «Пісні про рушник» є образ матері. Він яскравий і виразний, він увесь пронизаний великим синівським почуттям. А. Малишко продовжує одвічну тему і прагне ще раз довести нам, що нема нічого святішого в усьому світі, ніж материнська любов. В її погляді відображені смуток і тривога, які поєднуються з надіями на щасливе майбутнє свого сина. Поет розкриває усю красу материнських почуттів і материнської душі, використовуючи для цього виразні поетичні деталі. Рідна мати й «ночей недоспала», і рушник своєму сину «на щастя, на долю дала». Портрет матері А. Малишко змалював за допомогою простих, але в той же час досить виразних епітетів:«І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші, блакитні твої».
