Ответ:
Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
14, 3,21,20,19,4,17,15,10,1,1,16.
<span>Организации рабочих. Влиятельным фактором общественно-политической жизни становитсярабочее движение. В 70-е гг. предпринимаются первые попытки создания ра-бочих организаций. В 1975 г. в Одессе возник<span> «Южнороссийский союз рабочих» (руководитель Е. О. Заславский), а в 1878 г. в Петербурге — «Северный союз русских рабочих» (В. П. Обнорский, С. Н. Халтурин). Их участники выступали за свержение самодержавия, политические свободы, социальное переустройство. Рабочие организации в этот период находились под сильным влиянием народников.</span></span><span>В 80-е гг. рабочее движение приобретает более организованный характер, начинаются массовые стачки. Наиболее значительная из них произошла в 1885<span> г</span>. на текстильной фабрике Морозова. В 90-е гг. наблюдается новый подъем стачечного движения.</span><span>Рабочее движение в 70—80-х годах развивалось стихийно и неорганизованно. Рабочие выдвигали лишь экономические требования — повышение заработной платы, сокращение рабочего дня, отмена штрафов. В отличие от Западной Европы русские рабочие не имели ни собственных политических организаций, ни профессиональных союзов. «Южно-российский рабочий союз» (1875) и «Северный союз русских рабочих» (1878—1880) не сумели возглавить борьбу пролетариата и придать ей политический характер. Наиболее крупным событием стала забастовка на Никольской мануфактуре фабриканта Т. С. Морозова в Орехово-Зуеве в 1885 г. (Морозовская стачка). Рабочие впервые потребовали государственного вмешательства в их отношения с фабрикантами. В результате был издан закон 1886 г. о порядке найма и увольнения, упорядочении штрафов и выплаты заработной платы. Был введен институт фабричных инспекторов, обязанных следить за выполнением закона. В то же время закон усилил уголовную ответственность рабочих за участие в стачках. Отныне правительство не могло не считаться с так называемым рабочим вопросом, который постепенно приобретал такую же остроту, как и аграрно-крестьянский.</span>
<em>В начале XVIII в. в Англии вся земля считалась собственностью
</em>
<em> </em><u><em>б) короля</em></u>
