1. Вперше.
2. Вранці.
3. Високо.
4. Всюди.
5. Зліва.
6. Рівно.
7. Двічі.
8. Знизу.
9. Миттю.
10. Вкупі.
<span>Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3[1].</span><span>Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українціГаличини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. В1917–1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапоромУкраїнської Народної Республіки й Української Держави. Впродовж 20 століттіжовто-блакитний прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської окупації. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни[2][3]. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.</span>
Ты про Ивана дурачка из сказок который был у бабы Яги?
безхмарний
"без" префікс
"хмар" корінь
"н" суфікс
"е" закінчення
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо "Люлі, люлі, прилетіли гулі", "Котку, котку-рябку", "Ходить сон коло вікон". Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: "Ходить гарбуз по городу". Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — "За Україну", "Не пора". Особливо подобається "Гей, у лузі червона калина". Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
