1.был очень большой рост промышленного производства
2.Стали развиваться монополистические отношения.
3.большая концентрация в производстве связана с усилением банковского капитала.
4.Было хорошее сельское хозяйство(его ведение).
История Римской империи в современном антиковедении обычно подразделяется на три периода'. Большинство историков считает, что <span>III </span><span>век н. э. занимал в этой истории особое место, отделяя период Ранней империи (Принципата) от периода Поздней империи (Домината). При этом обычно отмечается, что римское государство в этом столетии находилось в кризисном состоянии, а сам период называется периодом кризиса </span><span>III </span><span>века. Хотя по данному периоду римской истории к настоящему времени имеется очень обширная историография, целый ряд аспектов проблемы кризиса </span><span>III </span><span>века не могут быть признаны окончательно решенными и продолжают оставаться предметом споров среди историков античности. К их числу относятся такие вопросы теоретического характера как причины возникновения кризиса </span><span>III </span><span>века, его характер, хронологические рамки, особенности развития, результаты его преодоления. Без ответа на эти вопросы нельзя определить место данного кризиса в истории Рима. Исследованию этих аспектов проблемы кризиса </span><span>III </span><span>века и посвящена данная глава.</span>
Найважливішою подією давньоукраїнської історії пер. пол. І тис. н.е. була поява на історичній арені слов’ян, які в складних умовах контактної зони, якою завжди була територія України, зуміли з окремих слов’янських племен і культур не лише консолідуватися у монолітніші племінні спілки – передвісники державності, але й залучити до цього процесу сусідні неслов’янські племена. Про міцність і життєздатність цих об’єднань свідчить те, що венеди, анти та склавини витримали і сарматську експансію, і готський похід, і навалу гунів і залишилися на своїй батьківщині. Велике значення у формуванні ранньослов’янського суспільства мали тривалі та широкі контакти з римською провінційною культурою.Після падіння в 476р. Римської імперії було ліквідовано останній оплот рабовласництва в Європі. Східна частина Римської імперії – Візантія уникла загибелі, поступово пристосувалася до нових умов і стала одним з найважливіших факторів формування державності, господарства та культури для східнослов’янських племен на теренах України.<span>За даними літописів, у східних слов’ян перед утворенням Київської Русі існувало 14 великих племінних об’єднань, половина з яких (7) пов’язана з територією України: дуліби, деревляни, білі хорвати, поляни, уличі, тиверці та сіверяни, до складу яких входило понад 50 племен. Особливу роль в історії Київської Русі відіграли поляни, головним центром розселених в середньому Подніпров’ї, з центром – Києвом. Після відкриття на Старокиївській горі залишків найдавнішого городища VІІ ст. легенда про заснування цього міста Києм набуває рис фольклорно – осмисленого спогаду. Вірогідно, що він походив із східнослов’янського племені хорватів, після розгрому якого аварами побував у Візантії. З допомогою візантійського імператора підняв повстання проти аварського кагана, досягши успіхів у цій боротьбі, заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але не зміг там закріпитися і відправився в Подніпров’я де заклав Київ. Спочатку Київська Русь була невиликим об’єднанням племен, згодом до неї були прилучені деревляни, частина сіверян, дреговичів.!!!</span>
Ответ:
Дворянство — феодалы, получавшие землю за службу
царю. Эти земли (поместья) передавались по наследству, при условии дальнейшей службы царю наследников дворянина. Поэтому дворянство было главной опорой царской власти в России. На протяжении 17
века оформилась сложная система 1 дворян в армии, при дворе и в системе управления.
Объяснение:
