З давніх часів доброта і милосердя були в традиціях нашогонароду. Природним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, немічність, скривдженого. Бути доброзичливим, чуйно ставитися до людей – потреба і обов’язок кожного.
Перший крок до доброти – це добре, або чарівне слово. Сила чарівних слів залежить від того, як саме вони сказані, яким голосом –спокійним і привітним чи грубим і сердитим. Сказані грубо, вони просто перестають бути чарівними. Недарма в народі кажуть: самолюб нікому не люб.
Милосердя – це вміння співчувати, готовність робити добробудь – кому. Це слово утворене з двох слів – «миле серце», тобто добре серце. Милосердна людина не чекає від інших нічого, але сама віддає людям усе, що може. Вона поспішає на допомогу тим, хто потрапив у біду, вибачає провини й образи.
Жорстокість проявляється в байдужості до чужого горя, небажанні зрозуміти, підтримати, пожаліти.
Тож поспішайте творити добро!
Можешь некоторые части переписать
<span>Ліс... Як красиво і
затишно в лісі у будь-яку пору року. Скільки прекрасного і корисного
можна побачити у ньому. Але найголовнішою принадою лісу є те, що він
багатий на дари. Наприклад, як тільки приходить літо, у лісі починають
достигати суниці. Солодкі, червоні і дуже корисні ягідки, з яких можна
зварити дуже смачне варення. А ще вони є лікувальними. Навіть їхні
листочки можна зривати і засушувати, а взимку ласувати смачним і
корисним для здоровя чаєм. А от в серпні, достигає ще одна смачна ягода -
ожина.
А от восени, усі люди ідуть по такі дари лісу, як гриби. І
опеньки, і маслята, і лисички, і ще багато-багато інших грибів можна
знайти в наших лісах. А ліщина? Вона також є дарунком лісу. Та крім
їстівних дарів, у лісі можна назбирати багато лікарських рослин, які
стають у пригоді в будь-яку пору року. А ще, квіти, скільки прекрасних і
незвичайних квітів зацвітає у лісі весною чи літом. А дерева, вони
також є дарами, адже дерева використовують для виготовлення меблів,
паперу і ще для багатьох інших цілей. Одним словом можна сказати, що ліс
- це суцільні дари.Без якихпрожити на світі неможливо!
</span>
Із сивої давнини українці шанували свята. З особливою надією люди чекали на Великодень. Саме з цього великого свята починається розквітання природи, найсправжнісінька весна.
<span>Саме на Великдень всі мами й бабусі роблять крашанки й печуть паски. Ці вироби зачаровують своєю красою. Вони запашні й духмяні. Змалечку я нетерпляче чекала Великодня як найголовнішого й найвеселішого свята. Мені дуже подобається спостерігати, як народжується свято. </span>
<span>Паски починають пекти в чистий четвер. В оселі має бути прибрано, вичищено, стіни повинні бути вибілені, а рушники випрані, накрохмалені. У нас в усіх святковий настрій. Матуся виставляє на стіл масло, яйця, борошно, родзинки й багато іншого. </span>
<span>Справжня гордість господині — добре спечена паска. Існує народна прикмета: добра паска — на добрий рік. Матуся чаклує над тістом. Вона вимішує його, а потім пильнує, щоб тісто не втекло з діжі. Поки тісто підходить, у печі розпалюють вогонь. Вишневі дрова - найкращі для випікання пасок. Досвідчені господині готують їх заздалегідь. Коли тісто підійде, його викладають у форми, але лише на третину, бо тісто буде підходити, тобто збільшуватися в об'ємі. </span>
<span>Кожна господиня прикрашає свої паски. Наприклад, моя матуся завжди посипає їх родзинками, кольоровим пшоном, змазує яєчним білком, збитим із цукром. </span>
<span>Випікають паски великі — для дорослих і менші — для дітей. Малеча з нетерпінням чекає, поки мама запросить їх до хати оглянути паску — справжнє великоднє диво. На жаль, куштувати паску відразу не можна. Це робиться за святковим столом у неділю, коли паски та інша їжа будуть посвячені в церкві. </span>
<span>Велику паску розрізають на здоров'я та радість. Потім діти одержують по невеличкій пасочці. Всі хлопці й дівчата полюбляють Великодні свята та з насолодою куштують смачну солодку паску. </span>
