- Вікторіє Василівно, будь ласка, найдайте мені на місяць відпустку.
- Вибачте, Катерино, але наша фірма без вас не зможе працювати. На Вас покладенні всі рахунки, каса.
- Але ж в мене сім'я, дитина на канікулах. Я Вас прошу, відпустіть мене на місяць, будь ласка
- Я хочу Вам допомогти, зараз подивимось.. Можу Вас відпустити тільки на два тижня.
- Так, так! Дякую, превелике
- Прошу!
Мабуть кожен з нас задумувався про своє майбутнє,а саме про вибір професії. Це - один із найважливіших рішень у житті. На мою,думку кожна з проіесій важлива і цікава,але я хочу стати лікарем. Так,це недоспані ночі, багато людей,які на тебе розраховують і ти не можеш їх нізащо підвести,проте це - можливість допомагати тим,хто цього потребує. Часто в твоїх руках долі інших людей. Лише сильному духом під силу це здолати.
Варто пам'ятати,що він нашого вибору залежить подальше життя. Важливо зробити вірний крок,щоб потім не "пересідати на інший потяг",адже буде занадто пізно.
Ярослав Мудрий… Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий мовник і мудрий книголюб; творець першого зведення руських законів — “Руської правди» і князь, що залізною рукою скарав в боротьбі навіть найближчих родичів; лукавий політик і натхненний будівничий… Туди, в ті далекі сиві віки, полинув думкою і поетичною уявою Іван Кочерга. Постать мудрого князя, певно, і зацікавила його тим, що була непростою, медичною й суперечливою. У передмові до твору Кочерга писав: «Щодо самого Ярослава, центрального дійства драматичної поеми, то в змалюванні його треба було прагнути не лише історичної та художньої правди, а й якогось філософського узагальнення, якоюсь свіжого розкриття цього надзвичайно суперечливого характеру». Справді, в особі історичного Ярослава поєднувалося чимало рис, які були цуже несхожі між собою: честолюбство і щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство, лицарська відвага і лякливість. Він був щедрим і скупим, невдячним за зроблені йому послуги, мав характер запальної, експресивної, енергійної людини. Це риси монументальної трагічної постаті, однаково величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках. Але образ князя написаний загалом у реалістичному плані з яскраво вираженим замилуванням автора цією винятковою феноменальною особистістю. Наділений багатьма позитивними рисами характеру, Ярослав постає як великий громадянин і воїн, видатний державний діяч. Помисли, думки й дії Ярослава спрямовані на те, щоб возвеличити Київ, зібрані під його корогви всю Русь, зміцнити княжу владу. Мріяв він також «вбрані» свою державу, просвітити її, прикрасити чудовими храмами, будівлями. Для нього привозив «іскусних» майстрів з-поміж греків, учив своїх людей будувати, купував і переписував у монастирях книги, та й сам князь «книгам прилежа помитая часто в день и в ночи».
Ярослав мріє про мир, спокій, про щастя будувати — а життя владно ламає його наміри і примушує братися за меч. «Раніш закон, а потім благодать», — виголошує він. Спочатку треба зміцнити державу. І князь веде полки проти печенігів. А вже зійшовши — хоч на недовгий час — з бойового сідла, беріться будувати храми.