Краснодарский край житница России.
В растениеводстве края возделываются около 100 наименований сельскохозяйственных культур.
В натуральном выражении от производимого в Российской Федерации Краснодарский край дает российскому потребителю около 75 \% риса, 40 \% зерновой кукурузы, 27\% сахарной свёклы, 20 \% подсолнечника, 10 \% зерна, винограда около 50\%, практически весь чай, цитрусовые и другие субтропические культуры.
Среди основных культивируемых растений представлены:
• Зерновые культуры. Сбор зерновых является приоритетным для края. По итогам 2008 г. был собран рекордный урожай объемом в 523 тыс. тонн зерна.
• Соя. Эта белково-масличная культура получила широкое кормовое, пищевое и техническое применение в крае.
• Рис. В крае создан крупнейший в стране рисоводческий комплекс. Действуют 235 тысяч гектаров рисовых систем инженерного типа.
• Сахарная свекла. Валовой сбор свеклы в 2008 г. составил 6122 тыс. тонн.
• Виноград. Виноградарство получило распространение в Анапо-Таманской зоне края. Производством винограда занимаются 42 специализированных хозяйства, 22 из которых выпускают продукцию виноделия. Виноградники занимают 30,8 тыс. гектаров.
• Картофель. в 2008 году на Кубани собрано 487,5 тыс. тонн картофеля что на 75,5 тыс. тонн больше прошлогоднего показателя.
• Овощи. В 2008 году валовой сбор овощей составил 613,8 тыс. тонн, что на 140 тыс. тонн больше уровня 2007 года.
• Плоды. Производством плодов и ягод занимаются 373 коллективных и фермерских хозяйства, 38 из которых являются специализированными.
• Масличные культуры. Краснодарский край является российским лидером по сбору семян подсолнечника.
• Чай. Чайные плантации расположены в Черноморской зоне края. Краснодарский чай занесен в книгу рекордов Гиннеса как самый северный чай в мире.
<span>• Цитрусовые. Выращиваются в Черноморской зоне края. Среди выращиваемых культур апельсины, мандарины, фейхоа.</span>
Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість — досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова.
<span>Той, хто хоч раз візьме до рук книжечку віршів Анни Ахматової, не зможе розлучитись з її поезією ніколи, бо вона чудова за своїм талантом і характером. </span>
<span>Поезія Анни Ахматової світла, чиста, підвищена, гуманна, оптимістична. Це, мабуть, тому, що вона увібрала в себе все краще, що було в російській поезії та літературі XIX століття. Я захоплююсь тим, що з юних років Ахматова читала латинських авторів, знала французьку, німецьку, італійську, англійську мови. Вона була не тільки талановитою, але й мала гарну освіту. Погляди на життя — самостійні та незвичні. Поетичний голос ні з чиїм не можна сплутати, він самобутній і неповторний. </span>
<span>її поезія — це влучність думки, досконалість форми, глибина почуття. Прочитайте, промовте і заслухайтесь: </span>
<span>Ведь где-то есть простая жизнь и свет. Прозрачный, теплый и веселый... </span>
<span>Там с девушкой через забор сосед </span>
<span>Под вечер говорит и слышат только пчелы </span>
<span>Нежнейшую из всех бесед. </span>
<span>Понад усе вражає в Анні Ахматовій протиприродне поєднання тендітності, вічної жіночості, витонченості, незахищеності та ні з чим не порівняної мужності. </span>
<span>В її житті було так багато тяжкого, трагічного, але її душа виявилася сильною, високоморальною, величною: </span>
<span>Мне голос был. Он звал утешно, </span>
<span>Он говорил: "Иди сюда, </span>
<span>Оставь свой край глухой и грешный, </span>
<span>Оставь Россию навсегда". </span>
<span>Но равнодушно и спокойно </span>
<span>Руками я замкнула слух, </span>
<span>Чтоб этой речью недостойной </span>
<span>Не осквернился скорбный дух. </span>
<span>Патріотизм і мужність — пафос поезії Ахматової воєнних років. У перші дні війни це вона звертається зі словами присягання до жінок Вітчизни: </span>
<span>И та, что сегодня прощается с милым, </span>
<span>Пусть боль свою в силу она переплавит. </span>
<span>ы детям клянемся, клянемся могилам, </span>
<span>Что нас покориться никто не заставит! </span>
<span>Ахматова свято вірить у неминучість Перемоги, у стійкість російського народу та в безсмертя російського слова: </span>
<span>Не страшно под пулями мертвыми лечь, </span>
<span>Не горько остаться без крова, — </span>
<span>И мы сохраним тебя, русская речь, </span>
<span>Великое русское слово. </span>
<span>Свободным и чистым тебя пронесем, </span>
<span>И внукам дадим, и от плена спасем </span>
<span>Навеки! </span>
<span>Саме сила духу, віра у свій народ у поєднанні з великою поетичною майстерністю дали можливість Анні Ахматовій піднятися до поета народного. З народом вона ділила усі прикрощі та радощі, завжди була поруч у найтяжчі хвилини життя: </span>
<span>Нет, и не под чуждым небосводом, </span>
<span>И не под защитой чуждых крыл, — </span>
<span>Я была тогда с моим народом, </span>
<span>Там, где мой народ, к несчастью, был. </span>
<span>Коли читаєш і перечитуєш вірші Ахматової, відбувається якесь не залежне від тебе самого звільнення душі, і ти разом з поетом приєднуєшся до чогось значного та вічного.</span>
