Діелектрик (ізолятор) — речовина, середовище, матеріал, що практично не проводить електричний струм. Основна властивість діелектрика полягає в здатності поляризуватися в зовнішньому електричному полі. Концентрація вільних носіїв заряду в діелектрику не перевищує 108 см−3.
Розглянемо детальніше процеси в діелектрику, вміщеному в зовнішнє електричне поле, наприклад, між різнойменно зарядженими електродами.
У однієї групи діелектриків, званих неполярними, при відсутності зовнішнього (основного) поля позитивно і негативно заряджені частинки, що входять в молекули (атоми), як би врівноважують один одного (власне поле відсутнє); молекули їх є електрично нейтральними або неполярними (рис. 1, а). У таких діелектриків під дією зовнішнього поля відбувається зміщення електричного центру негативних зарядів (електронів) назустріч напрямку поля (рис. 1, б). З точки зору електричних властивостей така молекула в зовнішньому полі може розглядатися як диполь, тобто пара різнойменних точкових зарядів +q і -q (рис. 1,в), які знаходяться на невеликій відстані l один від одного (плече диполя). Заряди, що утворюють диполі діелектрика, називають пов’язаними, а добуток заряду q на плече l називається електричним моментом диполя:
1. использовать более точное измерительное устройство
2. пригласить более квалифицированного специалиста
3. если измерение не единоразовое, увеличить количество измерений (циклов)
а что именно измеряется то?
дано pa=2,7 г\см3 pп=21,6 г\см3 m1=m2
m1=m2
pа*Va=pп*Vп
Va\Vп=21,6\2,7=8
Lа³\Lп³=8
Ответ La\Lп=2
линейные размеры алюминия в 2 раза больше чем у платины
. У собирающих - положительное, у рассеивающих - отрицательное
P=mg/S S=mg/P S=5 кг/200 Па=0,025 кг= 25 г.