Вставні слова і речення не є членами речення й не відповідають на жодне питання в реченні. Вимовляються вони з особливою інтонацією (пониження голосу й більш швидке проговорювання), а на письмі відокремлюються комами, рідше - тире.Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання. Вони не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення.1. Вставні слова і речення виражають впевненість: безумовно, без сумніву, звичайно, зрозуміло, правда, безперечно, дійсно, розуміється, авжеж.2. Вставні слова і речення виражають невпевненість: може, може бути, здається мабуть, можливо, напевно, либонь.3. Вставні слова і речення вказують на джерело повідомлення: кажуть, по-моєму, мовляв, на думку (когось), за словами (когось) і под.4. Вставні слова і речення виражають задоволення чи незадоволення: на щастя, на жаль, як навмисне, дивна річ, на диво, як на зло і под.5. Вставні слова і речення вказують на зв'язок між думками, їх порядок: по-перше, до речі, таким чином, наприклад, нарешті, отже, виходить і под.6. Вставні слова і речення привертають увагу співрозмовника: знаєш, зверніть увагу, між нами кажучи, бач, бачте, чуєш, знай і под.7. Вставні слова і речення дають оцінку повідомлюваному з точки зору звичайності: як завжди, бувало, як водиться і под.<span>8. Слова ввічливості: прошу, перепрошую, будь ласка, добрий день, здрастуйте, на добраніч.Приклад речення:Мабуть,треба спочатку визначити не тільки зміст,а й мету викладених думок.(Вставне слово- мабуть,виділяється комою)</span>
Підстилі не знаю, на жаль. А просто стилі ось:
1. Художній.
2. Офіційно-діловий.
3. Публіцистичний
4. Офіційно-діловий. законодавчий
5. Науковий
6. Офіційно-діловий
7. Конфесійний
Всі слова-дієслова у третьому рядку.
Тому,що слово вигук у першому рядку та слово ходьба у другому рядку є іменниками.
Тема даного твору спочатку видалася мені загадкою. Що ж це за скарб, який може людині бути потрібен? Гроші чи матеріальні блага? Вони, звичайно, людині потрібні та гріють її тіло. Але, мені здається, що той, хто придумав для нас цю тему твору, думав про зовсім іншій скарб.
Думаю, що скарб, який потрібен людині – це душевні багатства. Я, мабуть, почну не з доброти та щедрості. Це дуже гарні риси в людині, які всім іншим подобаються. І вони дуже цінні.
Але спершу, я думаю, варто сказати про такі душевні скарби, які дають людині волю та силу до життя. Це відвага, стійкість у життєвих труднощах, хоробрість. Це почуття власної гідності та повага до себе самого.
Ще великим душевним скарбом є вміння прощати. Кинув хтось м’ячиком на спортмайданчику, трапилася бійка. Або ж не було сили навіть битися. Тут варто перестати вирощувати в собі суперництво та ворожнечу.
Крім душевних багатств, людині потрібні знання. Оцей душевний скарб точно вартий того, щоб вкладати силу та час в його надбання. Знання не носять за плечима, як-то каже мудра народна приказка. Вони стають у пригоді кожного дня. Наприклад, якщо людина знає, як відремонтувати диван або електрику, то вона може це зробити без перепон, якщо запчастини є, звичайно. Або дати іншій людині добру пораду, як це можна виконати самій.
Знання ж набувають з книжок, зі спілкування з іншими людьми, телепрограм, Інтернету, газет, журналів. Багато цінних знань приносять власні спостереження, багато їх приносять людині подорожі.
Великий душевний скарб – це кохання та любов. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» кохання дає снагу головному герою, зігріває його серце, надихає на творчість та роботу.
