Проза 16 ноября 2007 11:33:51
Автор: Аліна Небельмес 
Лист Фаусту
… Дивлюсь у вікно. Розумію, що десь там, за кілометрів 500, є ти - той, хто не вірить жіноцтву. У цей час ти теж можеш дивитись у вікно: хоча б ліхтарям, які із набираючою швидкістю утікають від твого німого погляду. Твій поїзд набирає швидкості.
Мій же потяг, на ім’я життя, зупинився у невагомості. Він не знає, куди рушати. …Застиг... А з усіх боків простір…
…це я про себе. Це я застигла…
Фаусте, пам’ятаєш казку про Пітера Пена – хлопчика, який не хотів ставати дорослим? Я теж не хочу. Тільки з однією різницею: я хочу залишитися у цьому періоді – від 21 до сьогодні.
Мені хочеться жити пост-студентським життям, коли замість універу – робота.
Це той період, коли увесь світ для тебе, усі радощі теж. Усі бажання до виконання. Коли ти знаєш – ти особистість. Коли ти відчуваєш, як стоїш обома ногами на цій землі.
Коли до тебе, милої персони, посміхаються чоловіки. Ти теж не залишаєш їх без уваги. Коли в ночі відчуваєш насолоди нектар. Коли партнера обираєш за настроєм, як і вони тебе. Все взаємне. Ми всі вільні робити те, що бажаємо…. (хочемо)…
Пора флірту, забав, ігрищ, емоцій, радості, тепла… Якщо хочеш – повноцінного життя.
Я не хочу змінюватися. Я не бажаю ставати іншою. Я не хочу, аби мене змінило життя.
Але….
(Вислухай мене)
Я не зустрічала жодної нормальної жінки (норму встановлює більшість суспільства, а не окремі кілька членів), у якої б протягом життя не відбулися зміни. Вважаю, що кардинальна зміна – це дитя.
А з моїми побажаннями двіжувати…це якось не клеїться. У суспільстві не прийнято вважати нормальною ту жінку, у якої є дитя і вона двіжує у своє задоволення. Якщо чоловік буде двіжувати без сім’ї – це сприймають більш-менш толерантно, а якщо жінка – то гуляща. Її друзі-чоловіки саме такою сприймають. Десь у глобальному плюс внутрішньому всі знають: яка повинна бути жінка, і що дозволено чоловіку. Суспільство вважає, що чоловік повинен бути сильним, мужнім і утримувати сім’ю… А на жінці все решта, на них просто тисне світ-суспільство.
(отож я, як жінка, повинна народити дитя. І НЕ-двіжувати. Це не клеїться із сьогоднішніми моїми бажаннями, як я уже казала. І ти, як Фауст, повинен мене прекрасно розуміти :))
З іншого боку…. Поспілкувавшись з людьми старшого та мого віку, прийшла до висновку: всі ми, жінки, повинні бути такими, якими створила нас природа. Відповідно виконувати свою функцію – народжувати. А на сьогодні – і підкорятися :(
Чоловіки теж повинні виконувати свою функцію – бути основою сім’ї (але про це, можливо, іншим разом).
Я от думаю, якщо всім відома їхня функція, чому чоловіки не полегшать роль жінки?.. Десь цього нема.
Міркую допомогти жінці вирішили інші жінки. І протягом років ця глобальна функція відсіялася. Почалася боротьба за різні галузі, моменти, втілення, залюбування, а також за першість, кращість, спритність (тощо).
…Десь і я була серед цих жінок
……………..
Раптом усе чомусь змінилося: чи з віком приходить, чи з іншими людьми, які приносять нам досвід….. я зрозуміла очевидну річ: з природою змагатися я не можу (значить мені суджено змінитися…. А добрих змін я не зустрічала :( )
З іншої сторони: я не зможу бути в своєму розумінні класною, бо ніхто добре не відгукується про жінку, що живе у своє задоволення, або так, як вважає за потрібне.
Ще один бік проблеми – це ставлення (для мене це має значення) особливих чоловіків до жінок. Часто доводиться переконувати у своїй частковій іншості. Доводити – що не всі ми однакові, задовбувати тим, щоб не порівнювали………. & etc.
Фаусте, за будь-яких умов я залишуся для тебе лише жінкою. Із нічим не особливими ознаками.
Але то таке…
У моєму житті, як бачиш, є проблеми важливіші.
Що вибрати?
(пізніше дописано)Як хочеться викинути з голови усі ці роздуми, які ні до чого доброго не приводять (цікаво, а такі роздуми приводять до чогось доброго назагал?)…
….Я не хочу вибирати. Я хочу стати новітнім Пітером Пеном у свої двадцять з хвостиком років. Більше того – я знайшла вихід ;)
Адью!
Читать полностью: http://h.ua/story/69671#ixzz4QXiZ5Imy
Почему же хорошо, когда дом чист, украшен, а главное - дружной и большой семьей?
Когда семья заботится о чистоте своего дома, значит что у каждого члена семьи на душе все спокойно. Не зря же говорят, что если у человека порядок в доме, то у него и порядок в голове.
Семью объединяет такое время, когда все собираются и занимаются чем то особенным. Играют в домино, читают книжки, смотрят фильмы. Но так же и сближает уборка собственного дома. Когда на каждой полке чисто, а пол подметен - это приятно. А когда еще и сделано это всей семьей, с помощью родных и близких - это вдвое приятнее. Тогда в семье возникает такая небольшая и приятная минута, когда все в семье разбирают по полочкам свои переживания. За каждой убранной книгой, за каждым подметенным углом и за каждой протертой полкой человек обретает спокойствие на своей душе. Дом чист от грязи, голова чиста от мнимых проблем. Все становится на свои места. Может даже жить становится легче, без всех этих проблем?
Время от времени нужно наводить порядок в своей комнате, квартире или доме. Это помогает не только объединить в одно время и в одном месте семью, но и помогает разобраться со своим внутренним "я".