Осінь... Це чудова пора...Ми всі гуляємо і насолоджуємося останніми теплими днями, перед холодною зимою. Листочки тихо опадають і легко приземляяються в калюжі, які залишив після себе теплий осінній дощик. Усі перехожі очікують якоїсь дивної казки, мріють про дивне, але чарівне продовження їхнього життя. Все замирає перед останнім видихом живості природи, яка приготувалась до глибокого сна. Рясні дощі надали сили матінці-природі, щоб вона себе чудово почувала протягом її піднесеного зимнього сну...
Я дуже люблю різні фантастичні історії, пригоди. Мені також подобається малювати.
Якби я мала чарівний пензлик, тоді теж могла б зробити те, що забажала.Я б частину намалювала собі, а решту – рідним та друзям. На першій картині була б вічність, бо так хочеться і через багато років пригорнутись до мами і тата. На другій – я б намалювала крила, щоб люди могли літати. Недарма кажуть: “Людина не літає , а крила має”. Третій малюнок був би про здоров’я. Бо, мабуть, ніхто не хоче, щоб його щось боліло. І малювала ще б багато інших картин, щоб ожили і були радістю для всіх.
<span> Думаю , що моє натхнення до малювання ніколи не зникне. І я ще довго і довго малюватиму.</span>
Я з дідусем пішли на річку,там ми побачили човен який плавав по воді.
Міня - основна частина, ємо-закинчення