-Привет
-Привет
-как ты?
-норм,ты как?
-нормалек,смари белка классная
-где
-вон там
-Да где
-ТА ВОН ОНА
-Я НЕ ВИЖУ
-все,убежала
конец.
Ich lerne gern.Ich glaube, dass es das Wichtigste in unserem Leben ist.Das ist nicht immer einfach,aber man muss sich dabei Mühe geben.Wenn man nicht hart arbeitet, so bekommt man kein Glück von der geleisteten Arbeit.Das Wissen ist eine Belohnung für die Arbeit,der Schlüssel zu allen Türen.Ohne Wissen ist es nicht möglich an der Hochschule zu studieren und ohne Studienabschluss bekommt man keinen guten Job.Daraus folgt,dass "Wer das Lernen übt, vermehrt täglich" oder "Ohne Lernen-keinen Spaß".
Сентиментализм (франц. sentimentalisme, от англ. sentimental, франц. sentiment – чувство) — умонастроение в западноевропейской и русской культуре и соответствующее литературное направление в XVIII и в начале XIX века.
Доминантой «человеческой природы» сентиментализм объявил чувство, а не разум, что отличало его от классицизма. Не порывая с Просвещением, сентиментализм остался верен идеалу нормативной личности, однако условием её осуществления полагал не «разумное» переустройство мира, а высвобождение и совершенствование «естественных» чувств. Герой просветительской литературы в сентиментализме более индивидуализирован, его внутренний мир обогащается способностью сопереживать, чутко откликаться на происходящее вокруг. По происхождению (или по убеждениям) сентименталистский герой — демократ; богатый духовный мир простолюдина - одно из основных открытий и завоеваний сентиментализма.
<span>Наиболее выдающиеся представители сентиментализма — Джеймс Томсон, Эдуард Юнг, Томас Грей, Лоренс Стерн (Англия) , Жан Жак Руссо (Франция) , Николай Карамзин (Россия). </span>
<span>Через 20 років третина оброблюваних земель на нашій планеті стане пустелею... Цей невтішний висновок оприлюднили фахівці ООН з боротьби із засухою. У звіті експертів мовиться, що щорічно на безплідну пустелю перетворюється територія розміром з невеликий американський штат.
</span>
Не дивлячись на всі заходи, які приймає міжнародне співтовариство, руйнування грунтів відбувається все швидше, і виною тому — діяльність людини. Головною загрозою землі є примітивні прийоми землеробства, до цього дня використовувані в слаборозвинених країнах.
<span>Зазвичай там для вирощування культур випалюється ділянка степу або лісу; на них працюють, допоки вони дають урожаї, а потім закидають в надії, що земля коли-небудь відновиться сама собою...
</span>
<span>Опріснення морської води теж поступово отруює грунт. На багатьох ділянках, колись родючих, зараз не росте навіть полин.
</span>
<span>Вносить свій згубний внесок до розширення пустель і глобального потепління. З середини минулого століття кожні десять років середня температура повітря на Землі підвищується приблизно на 1°С.
</span>
<span>У результаті пустелі поволі завойовують Землю. До 2025 р., за прогнозами учених, прийдуть в непридатність дві третини сільськогосподарських земель в Африці, третина земель — в Азії і одна п'ята — в Південній Америці.
</span>
<span>До найбільшого ризику відносяться околиці великих пустель, наприклад, Сахари і Гобі. Більш ніж ста мільйонам чоловік доведеться переселитися в інші місця.</span>