Моя ніжна і рідна матусю, я вирішила написати до тебе лист з висловленням своєї любові і вдячності. Я зрозуміла, що кожна людина повинна цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що ви, наші неньки, - найближчі у світі люди і ваша любов найсвятіша. Матуснько моя, ти ніби той ангел-охоронець, що завжди допомагає мені і рятує з негод. Ти своїми ніжними руками-крилами захищаеш мене і даруєш своє тепло і затишок. Я дійсно зрозуміла, що лише мама, це та людина, яка<span> ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. З перших днів мого життя ти присвятила себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, мені, і я обіцює, що коли навіть стану дорослою і самостійною я не забуду про тебе, про свою неньку, про ту, якій я забов"язана всим. Мамо, ти вчиш мене всьому, даєш мудрі поради - ти найрозумніша, дякую тобі за це. Ще я хочу написати ось що: кожна краплинка твоєї любові свята; кожен промінчик твоєї ніжності і доброти найтепліші - я збережу навіки їх у своєму серці.</span>
Сьогодні в зоопарку я бачила єнота.
Він хоче відвідати Єрусалим
<span>Завдання №1</span>
<span>1.У не<span>ділю
<u>вони </u>з <u>батьком </u><u>виходили</u> на
вулицю. 2.<u>Соломія</u> велично <u>виступала</u>
, люб’язно <u>віталася</u> , <u>зупинялася</u> <u>послухати</u> спів
сільських дівчат. 3.<u>Дівчинка</u> <u>виросла</u>
, <u>вивчилась</u> і <u>стала</u> відомою співачкою. 4.<u>Соломія Крушельницька</u> <u>жила</u> в різних країнах світу , але ніколи <u>не забувала</u> про батьківщину.
У 1 реченні
однорідні члени речення такі : вони з батьком; у 2 такі: виступала,
віталася,зупинялася, послухати; у 3 такі: виросла,вивчилась,стала; і у 4 такі:
жила, не забувала.</span></span>
Завдання №2
Спів – співу-родовий,співачкою-орудний.
<span>Батько – батьком-орудний.
Всё нормально не поместилось ловите файл </span>
Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.<span>З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.</span><span> Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда.</span> Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.<span>Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.
</span>
