25 градусов южной широты.
Африка і Австралія мають спільне походження. Обидва материка, разом з Антарктидою і Південною Америкою, є дітьми матері-Гондвани, що розірвалася на частини 150 мільйонів років тому. Сьогодні Африку і Австралію розділив Індійський океан. Існує і ряд відмінностей в географічному положенні, характері рельєфу, кліматі, природних зонах, країнах і населення, що проживає на континенті.
Їхня різниця в тому,що Африка і Австралія, незважаючи на те що обидва материка відносяться до материків так званої Південної групи, мають різне географічне положення. Африка розташована в усіх чотирьох півкулях земної сфери, при цьому екватор ділить її практично навпіл. Західну частину Африки перетинає нульовий меридіан, а у південній та північній частині материка проходять лінії Південного і Північного тропіка. Австралія ж повністю розташована в Південній півкулі, при цьому у верхній третині її перетинає лінія Південного тропіка.
Обидва материка в різний час стали відомі європейцям. Північна частина Африки була нанесена ще на найпершу у світі карту, «видану» Ератосфеном в III столітті до нашої ери. Називалася вона тоді Лівією. Австралію відкривали з XVII століття. Спочатку на материк в 1606 році наткнувся Віллем Янзон, потім Абель Тасман в 1644-м довів, що це самостійний континент. А вже потім в 1770 році Джеймс Кук вдруге і остаточно відкрив Австралію для європейців.
У тектонічній основі Африки лежить уламок давньої Гондвани – Африканська плита. У рельєфі вона проявляється у вигляді височин і плоскогір’їв з мінімальною кількістю низовин. На півночі і півдні знаходяться складчастості, які проявилися у вигляді Атлаських і Капських гір. Крім того, на південному сході материка існують епіплатформенні Драконові гори.
У тектонічній основі Австралії лежить уламок Гондвани – Індо-Австралійська плита, яка в рельєфі проявилася у вигляді чергування височин і низовин. На сході континенту розташована складчастість, в рельєфі що виявляється Великим вододільним хребтом. Через особливості будови земної кори цього материка на ньому відсутні діючі вулкани.
Кліматичні пояси Африки розташовані симетрично по відношенню до екватора і чергуються від екваторіального до субтропічного кліматичного поясу в обох півкулях. Найбільші території займають субекваторіальний і тропічний кліматичний пояс, в зону впливу якого потрапляє відома Сахара.
Незнаю, правильно ли , но зимой холодно, летом жарко.
Афанасий Никитин – легендарный русский путешественник и купец 15 века. Никитин – первый европеец, достигший Индии, хотя честь этого достижения обычно приписывают итальянскому торговцу Васко де Гаме. Но де Гама совершил свою поездку в Индию на два десятка лет позже Никитина.
Никитин происходил из крестьянской семьи тверских земель, и даже не имел фамилии (Никитин – это отчество путешественника по его отцу). Во время своего шестилетнего «хождения за три моря» Афанасий побывал в Персии, Турции, и, как мы уже говорили, в далекой Индии. В Индии за ним, как он отметил в путевых очерках, ходили толпы народа, дабы посмотреть на большую редкость – белого человека.
Путевые заметки Афанасий Никитин издал под названием «Хождение за три моря», книга стала уникальным памятником истории и культуры. В них приведено множество ценных сведений о культуре этих стран, их государственном строе, ведении политики правителями, устройстве их быта, экономики, особенностях торгового дела, кулинарных традициях. Также и о религии. Очень интересно рассказывал Афанасий Никитин о верованиях в Индии и их кастовой системе: «Вер в Индии всего 84 веры… а вера с верою не пьет, не ест и не женится». Никитин описывал одежду индийцев (точнее, ее отсутствие), косы женщин, темный цвет кожи, семейное устройство в Индии, многочисленность семей.
Изначально поездка Никитина была коммерческой, он строил планы привезти на Русь ценный товар с Востока. В поездке Никитин, после нескольких ограблений, разочаровался в торговле с Востоком: «весь товар белый на бусурманскую землю – перец да краски, это дешево, зато пошлины большие, да на море полно разбойников». Никитин сумел вернуться из дальних странствий домой, но не доехал до Твери (или почему-то не захотел добираться туда), а умер в районе Смоленска. Купцы, товарищи Никитина, передали рукопись книги в местный монастырь, позже церковные летописцы сделали с нее немало копий. В 19 веке русский писатель Николай Карамзин обнаружил записи Афанасия в архиве одного из подмосковных монастырей и выпустил их в свет. Так о путешествии Никитина стало известно всем. Сегодня памятники Никитину установлены в Индии и в родной Твери.