Моя улюблена телепередача “Що? Де? Коли?”. Я почав дивитися її ще коли
мені було років десять. Звичайно, тоді я не розумів багатьох складних
запитань, але сама атмосфера гри — напружена й красива — запам’яталася
мені саме в цьому віці. Багато що змінилося в передачі “Що? Де? Коли?”,
постарішали ті, хто грав із самого її початку, але головне лишилося:
ігрове поле, поділене на сектори, дзиґа, шість гравців, які цілу годину
будуть вражати телеглядачів своїм інтелектом.Засновник гри “Що? Де?
Коли?” Володимир Ворошилов, нині покійний, був людиною насправді
творчою, наділеною неабияким смаком. Саме завдяки йому гра отримала
потужний імпульс для подальшого розвитку. Адже Володимир Ворошилов
вигадав усе те, що ми в цілому називаємо “Що? Де? Коди?” . Сьогодні ця
гра популярна не лише на території колишнього СРСР, а й у багатьох
країнах далекого зарубіжжя. Цікавість до “Що? Де? Коли?” рік у рік
зростає, розширюється коло телеглядачів, зазнає змін склад гравців у
студії, яких недаремно звуть знавцями.Яких тільки запитань не буває під
час гри. Кожне з них складне й потребує не лише величезного запасу
знань, а й уміння мислити швидко й оригінально. Якщо мені вдається
відгадати хоча б одне із запитань, я вже пишаюся собою. У мене
викликають захват ці молоді й не дуже молоді люди — майстри гри “Що? Де?
Коли?”. Проти них спрямовані найкращі телеглядацькі сили, але знавці
все одно раз у раз виходять переможцями. Питання, за кого вболівати під
час “Що? Де? Коли?”, в мене просто не виникає: звичайно ж, за
знавців.Понад два десятиліття налічує історія гри “Що? Де? Коли?”. Мені
здається, що ця гра матиме продовження ще принаймні протягом такого ж
часу, а то й більше.Дійсно, ця гра просто не може бути нецікавою, адже
питання телеглядачів і відповіді знавців ніколи не повторюються.<span>Якщо б мене запитали: “Чи хотів би ти бути знавцем?”, я б щиро відповів, що ні. Мені хочеться залишатися вдячним телеглядачем, який із завмиранням серця слідкує за перебігом непростого двобою. Так, лунає гонг, і починається наступний раунд у безкінечному ланцюжку запитань і відповідей. </span>
Я неоднаразово задавала собі запитання:чому птахів треба берегти?Що ж,я думаю насамперед для того,аби нам було спокійніше.Ми вранці можемо насолоджуватися співом цих чарівних створінь.Ну головне берегти птахів треба для того,щоб вони захищали наші дерева від шкідників.<em></em>І просто для власного щастя, адже птахи приносять нам радість навіть своїм виглядом.Люди,бережіть птахів!
<span>Слухай батька ,бо він породив тебе, не зневажай матір, коли вона старенька</span>
Що я вважаю обтяжливим, нудним, але потрібним. Есе.
Ви любите хатню роботу? Я - ні. Вона одноманітна, нудна, часом навіть виснажлива. А найголовніше, за що я її не люблю, - скільки нею не займайся, а результату особливого не видно. Інша справа - будівельники, чи, скажімо, кравці. Попрацював на будівництві - звів нове житло, або посидів за швейною машинкою - ось і готовий новий костюм.
Але як би погано я не ставився до обов"язку щоденно по кілька разів мити посуд, вимітати сміття, прибирати свої речі або чистити картоплю, я усвідомлюю, що це потрібна робота. Її необхідно робити, бо замість тебе її ніхто не зробить, а жити серед бруду і мотлоху - неприпустимо.
Що ж робити, щоб така робота не здавалася аж занадто обтяжливою та нудною? Ну, у кожного свої методи. Я намагаюся супроводжувати домашні справи своєю улюбленою музикою. Або дивлюся щось по телевізору краєм ока. Або втішаюся тим, що будь-яка робота не триватиме вічно, і скоро я зможу зайнятися улюбленою справою.
Ответ:
Ніхто- підмет, не забутній - присудок чі означення(я не уверена).
Ніхто-підмет, не згорів-присудок, на попіл - обставина. Солдатські- означення, портрети-підмет, вишитих- означення, крилах- додаток, пливуть - присудок
Объяснение: Я не спец но надеюсь правильно.
