1) речь идет о прянике,этот пряник в давнишние времена хотели все мальчишки,и вот у нашего героя бабушка на рынке продавала ягоду,который в лесу собирал внук. И в этот раз так же,она послала его в лес,и когда он собрал полную корзинку,с другом они решили скушать все ягоды и под низ положить травы,мол,бабушка продаст и не заметит.
2) ну принес он эту пустую корзинку,и бабушка похвалила его и они легли спать,рано утром бабушка ушла продавать ягоду,и на эти деньги покупать пряник внуку,который он хотел. А внука уже мучала совесть и он не знал,а вдруг на бабушку ругаться будут что траву продает,а еще мало ли что,ну во общем бабка спалила что в корзине трава,но не стала ругать,если бы она его наказала то он бы не запомнил этого случая из жизни,а видите он обманул,а бабушка взяла ему и пряник подарила.. Ну а дальше сам(а) разбирайся
Мне кажется что эти писатели в своих произведениях описывают жизнь и проблемы людей, а проблемы людей в том, что все люди не справедливы и не добры ко многим, но самое главное что эти писатели говорят красоту и плюсы своих народов.
Он хотел показать: какое положение занимает женщина в обществе, как к ней относятся, увидеть мир, каким его видели женщины того времени .
Тема:
Значення любові в житті людини
Ідея:
Зображення кохання через образи природи
Мотиви:
Замилування природою і щасливі любовні переживання
Художні засоби виразності:
Метафора: «Сміється природа»
Звертання: «О земле, сонце, любов ясна!»
Епітет: «Квітки барвисті»
Окличне речення: «О, будь щаслива, моя любов!»
Провідним літературним прийомом є психологічний паралелізм. Піднесений стан душі літературного героя увиразнюється описами весняної природи. Буяння квітів, пташиний спів, яскраве сонце, свіже повітря – це світ, у якому живе й кохає ліричний герой. Художній світ – земний і конкретний, але він зображений як ідеал гармонії та краси. Уся природа “усміхається” , бо серце героя сповнене любов'ю. Свою кохану він порівнює з небесним сяйвом, жайворонком, квіткою.