Вірш «Гітара»
Як заридала моя гітара, —
розбилась досвітку
криштальна чара,
(Гарсіа Лорка. «Гітара»)
Світ, у якому живе ліричний герой Лорки, сповнений трепетного життя. Тут усе бринить, звучить, співає, плаче, кричить, танцює, ридає. Яскравим прикладом такого художнього світобачення і світорозуміння є вірш «Гітара». Специфіка авторської манери складається тут з таких чинників, як: гнучкий ритм — короткі рядочки, після кожного зміна паузи; система повторів, риторичних окликів; монологічний характер оповіді і персоніфікація гітари як живої істоти:
^ Плаче, як вода,
що рине з яру,
плаче, як вітер,
що жене хмару...
вона ридає
за даллю...
А-ой, гітаро!
У серці п'ять ножів
одним ударом!
Слід звернути увагу на суцільну метафоризацію поетичної тканини тексту. Головний, домінуючий троп, який формує весь текст, — це персоніфікація гітари. Вона — жива істота, яка діє самостійно, незалежно від гравця. Такий троп називається метагоге. Це різновид метафори, який характеризується тим, що неживий об'єкт діє так, як живий. Головний прояв духовності гітари, а вона тут є суб'єкт дії, — це плач. У свою чергу плач — це гра, і ця гра безкінечна, вічна і трагічна. Сам образ плачу — сумний образ, прояв туги. Але у Лорки він набирає трагічного характеру завдяки системі порівнянь і паралелізмів. Наприклад: «плач» зіставляєтья з таким розгорнутим порівнянням:
^ Так, прощається птиця з життям
під загрозою жала змії.
Гітара як жива істота вписана в навколишній світ, вона частина цього світу. Вода, вітер, пісок, хмари — оточення, в якому існує, тобто плаче гітара, — теж живе, персоніфіковане. Тут усе пульсує, дихає. До цього життя спонукає гітара: вода плаче, вітер плаче; захід плаче, сумуючи за світанком (антитеза); «плаче стріла за ціллю»; «плаче пісок гарячий»; «плаче в голім гіллі пташка остання», і цей плач стає світоглядною константою Лорки, фактором його світосприйняття.
пример.. . Правильно.. .
Образ Левши имеет двоякий смысл: одновременно и позитивный и иронический, негативный. С одной стороны, Левша - искусный мастеровой, воплощающий поразительное умение русского народа; но вместе с тем он лишен технических знаний, известных английским мастерам: подкованная Левшой и его товарищами блоха перестает исполнять танец. Левша отвергает выгодные предложения англичан и возвращается в Россию; однако бескорыстие и неподкупность Левши, думающего лишь о благе Родины, неотрывно связаны с забитостью, ощущением собственной незначительности в сравнении с российскими чиновниками и вельможами. Левша воплощает в себе и достоинства, и пороки простого русского человека. Возвратившись на родину, Левша заболевает и умирает, лишенный всякой заботы.
<span>Выживать!!! А также смотреть на жизнь по другому, вот допустим ты привыкла к определенной жизни (бабки, предки, хата, машинка, дискотеки и т д) , а тебя раз и в прошлое столетие. причем в начало!! Вот и подумай как ты там будешь выживать?? Научишься ценить, то что у тебя было, а так же память заработает. и ты вспомнишь про все . что учила в школе (компас, мох с северной стороны и тд</span>
По моему прав доктор Борменталь, потому что собаке пересадили человеческие органы, а сердце осталось собачье. Все о чем думает Шариков, это мысли человеческого мозга(сердцем думать нельзя).И все привычки и повадки перешли к собаке, но она ни в чем не виновата.
как то так)