Как то с папой в зоопарк мы пришли под вечер
увидали там слона и других зверушек
мы кормили их едой и играли с тигром
после этой игры папочки не видно
я пошел один домой ох ругалась мама
не ходите больше с папой в зоопарк
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Если быть к человеку отзывчивым то он будет к тебе таким же
Это момент когда они налима вынесли на берег и потом он сбежал
Если прислушаться к весеннему лесу, можно услышать звуки необычные и разно-образные. Вот. с изящно склонившейся ветки берёзы спадает прозрачная капля. Раздаётся тонкий хрустальный звон. Вот я слышу сдержанный шёпот молодых листьев. Вот дятел начинает весёлую барабанную дробь. От пенька к пеньку перебегает хлопотливая мышь. Гудит, ударяется о берёзу, сбивается с пути и грузно падает тяжёлый чёрный жук. Весело журчит ручеёк. Тянет свою нудную непрерывную песню комар. Только в глухую полночь всё примолкает, звуки замирают. А на рассвете снова начи-нается прекрасная музыка жизни. При восходе солнца её звуки нарастают. Вся природа радостно приветствует солнышко.