В 125 км к востоку от Санкт-Петербурга находится Старая Ладога, один из наиболее древних русских городов (ныне поселок области). Старая Ладога расположена на берегу реки Волхов при впадении в нее реки Ладожки и в непосредственной близости от Ладожского озера. Группе ученых под руководством А.П. Кирпичникова удалось установить, дату основания поселения — 753 год. В те далекие времена через Ладогу проходили важные торговые пути — «из варяг в арабы» и «из варяг в греки». О событиях, относящихся к этому городу, сведения можно найти не только в русских летописях, но и в скандинавских сагах. Изначально в районе Ладоги обитали угро-финские племена, а с середины VII века в этих местах стали селиться славяне. На берегах Волхова появляется поселение, которое к середине IX века становится центром всей округи. Скандинавские воины и торговцы, стремившиеся держать под постоянным контролем водный торговый путь из Балтийского моря в Каспийское и Черное, также крепко обосновываются в городе. Таким образом, Ладога становится важным торгово-ремесленным центром не только Руси, но и всей Северной Европы. Впервые в летописи Ладога упомянута в связи с известными событиями 862 года. Славянские и финские племена постоянно враждовали между собой, что привело к тому, что в 862 году старейшины финских и славянских племен, собравшись в Ладоге, решили пригласить на службу скандинавского князя. Таковым оказался датский князь Рюрик с братьями. Так, «Повесть временных лет» содержит такое известие относительно Рюрика и его братьев: «придоша к словеном первое и срубиша город Ладогу и седе в Ладозе». В Ладоге князь в 862-864 годах построил на новом месте, в стороне от прежнего города, деревянную крепость. Она охватывала лишь небольшую часть поселения, поскольку была предназначена только для князя и его воинов. Крепость находилась на невысоком мысу, образуемом при впадении в Волхов реки Ладожин. С южной стороны, где естественных водных преград не было, возвели укрепления в виде вала и рва, соединившего обе реки. Таким образом, Ладога превратилась в город с обнесенными деревянной стеной детинцем и посадом. Город стал первой столицей Руси (к концу XI века его сменил Новгород) и назывался Великий город. В некоторых старинных скандинавских источниках крепость именовалась Альдейгьюборг, т.е. «крепость на Ладоге». В 882 году власть в Киеве захватил преемник Рюрика Вещий Олег (около 882-912). По его приказу в разных уголках Древнерусской державы начались создаваться опорные укрепленные пункты. Ладога была удостоена особого внимания — здесь на месте деревянной была построена первая на Руси каменная крепость, напоминающая подобные западноевропейские оборонные сооружения рубежа IX-X веков. Остатки каменных стен и башен этого периода были обнаружены археологами в ходе раскопок. Возведенная крепость, общей площадью около I га, имела стены высотой 2.5-2,8 м и толщиной около 1,8 м. Она была сложена из известняковых плит на глине и не имела фундамента. В юго-западной части крепости к внутренней стороне стены примыкала башня, скорее всего служащая для обзора окружающего пространства.
Вот вот а я о чём
Друга та третя книги «Трактату про тлумачення темних положень у Евкліда» присвячені теорії відношень. Знову базуючись на згоді з Арістотелевою точкою зору, він так сформулював принцип неперервності: «Величини можна ділити нескінченно, тобто вони не складаються з неподільних величин». Разом з тим, він пішов далі та ввів нове визначення пропорції, в якому рівність відношень зводилась до збігу їхнього розкладання на неперервні дроби. Він довів еквівалентність своєї теорії відношень з теорією Евкліда, пов'язав вже дві дійсні теорії (відношень чисел та загальної теорії відношень), та, базуючись на принципі неперервності, встановив при цьому існування загальної теореми про існування четвертої пропорційної до трьох даних величин. У третій книзі Хайям звернувся до множення відношень і саме тут по-новому трактував зв'язок понять відношення і числа. Він висловився за введення в математику подільної одиниці та нового роду чисел, за допомогою яких можна було б виразити будь-які відношення величин.
На відміну від Евкліда та інших давньогрецьких математиків, Омар Хайям не тільки не протиставляв числа неперервним величинам, геометрію — арифметиці, а й намітив конкретні шляхи до виявлення єдності протилежностей, до ліквідації прірви між дискретністю та неперервністю.
Філософія та релігія у світогляді Хайяма[ред. • ред. код]
У Ісфаганський період Омар Хайям займався також і проблемами філософії, з особливою старанністю вивчаючи величезну наукову спадщину Авіценни. Один з філософських творів Авіценни — «Звертання», присвячений деяким питанням навчання перипатетиків, Омар Хайям перевів з арабської на мову фарсі, виявивши тим самим свого роду новаторство: роль мови науки відігравала у цей час винятково арабська. Відомо, що вивчав Хайам також і твори прославленого арабського поета — філософа Абу-ль-Ала аль-Маарі (973–1057).
Проблем філософії та релігії Хайям торкнувся у багатьох своїх віршах та в 5 спеціальних трактатах. Але його світогляд і досі не має однозначної оцінки, бо багато в чому його філософські трактати розходяться з поетичними висловлюваннями.
До 1080 року належить перша праця Омара Хайама — «Трактат про буття і повинність». Трактат був написаний у відповідь на лист імама та судді ан-Насаві, який пропонував «царю філософів Заходу і Сходу Абу-ль-Фатгу ібн Ібрагіму Хайяму» висловитися в питаннях «про мудрість творця у створенні світу й особливо людини, і про необхідність людям молитися». До цього трактату належить також «Відповідь на три питання: необхідність протиріч у світі, детермінізму та довговічності», у передмові до якої Хайям зазначив, що він не чекав, що «йому поставлять питання, де міститься такий сумнів». Звертання до Хайяма ідеолога ісламу було викликано протиісламськими висловленнями, що поширювалися вже в той час різними релігійними сектами. Вірогідно, лист мав на меті спонукати Хайяма виступити з відкритим визнанням основних положень ісламу. Чи було це спробою допомогти поету відвести від себе чутки про вільнодумство, чи спроба змусити його виправдовуватись — достеменно не відомо. У відповідному трактаті Омар Хайям, заявивши себе учнем і послідовником Авіценни, висловив свої судження з філософських позицій. Визнаючи існування Бога як першопричини всього сущого, Хайям стверджував, однак, що конкретний порядок будь-яких явищ не є результатом Божественної мудрості, а визначається в кожному окремому випадку законами самої природи. Назагал, у своїх філософських трактатах Хайям виступав як прибічник східного аристотелізму зі значними елементами неоплатонізму, суттєво пристосованого до мусульманського віровчення. Раціоналістичні доводи використовувалися Хайямом на підтвердження важливих положень ісламу та релігійної обрядності. Точка зору Хайяма згодом отримала в Європі назву «концептуалізм».
7000 м=7км., 2 600м=2км 600м., 5 860м=5км 860м., 1 806м= 1км 806м., 2000м= 2км. Вот и всё
