1) Начало жизни Гринёва
1.1) Гринёв родился
1.2) Гринёв познакомился с капитанской Дочкой
2) Начало жизни Швабрина
1.1) Швабрин родился
1.2) Швабрин познакомился с капитанской дочкой
3) Капитанская дочка встречает Гринёва
4) Капитанская дочка встречает Швабрина
5) Капитанская дочка учиться и развлекается с Гринёвым и Швабриным
6) Швабрин ревнует Гринёва к капитанской дочке
7) Занавес (окончание)
Василёк-это прекрасный цветок. Его длинные голубые лепестки напоминают перья сказочной птицы. Тычинка фиолетовая-словно прекрасный аметист. Василёк нам напоминает =голубую лагуну. Он выражает нежность своим нежно-голубым цветом. Цветок словно из сказочных времён...
Сделай чтобы волк не ел никого, а подружился с ними
В 1836 году Михаил Лермонтов берет уроки живописи, там же он знакомится с унтер-офицером лейб-гвардии пехотного полка Андреевым, который позирует для портрета художнику П. Заболоцкому. Унтер-офицер рассказывал свои воспоминая о Бородинском сражении и его в своем стихотворении уважительно и сердечно поэт называет "дядей". Вместе с тем историки приписывают слова:"...не Москва ль за нами? Умремте ж под Москвой...", полковнику Монахтину Ф.Ф., который по отечески относился к солдатам. Литовское каре пехоты явилось прототипом драгунов с конскими хвостами из произведения. Хотя есть и предположение, что дальний родственник Лермонтова - Михаил Николаевич Лермонтов участник сражения так же мог быть тем "дядей", но эту версию мало кто поддерживает.
Кожна країна має своєрідні народні символи. Цікаво, що ж є символом України. Напевно, Дніпро, калина, образ козака, Запорозька Січ — невід'ємні частини фольклору. Якщо говорити про літературу, то у Петрарки муза-натхненниця — Лаура, у Пушкіна — ціла галерея північних красунь, муза Катерина — у Шевченка та Л. Кисельова. Важливості і вічності образу Катерини присвячена його поезія з однойменною назвою.
<span>Доки буде жити Україна </span>
<span>В теплім хлібі, в барвних снах дітей, — </span>
<span>Йтиме білим полем Катерина </span>
<span>З немовлям, притнутим до грудей. </span>
<span>Такими словами починає вірш Л. Кисельов. Уже з перших рядків ми розуміємо його думку: Катерина — філософський образ-символ біблійної Марії. Поет наголошує, що цей образ — узагальнений образ матері-страдниці. Нам ніколи не слід забувати: </span>
<span>Тільки би Шевченкова Мадонна </span>
<span>В сніжне небуття не полягла! </span>
<span>Ці слова звучать як заклик: збережіть надбання нації, щоб Україні-матері жити вічно! Вся славна історія України закарбувалася на серці національної Мадонни, "освятивши невимовним болем": </span>
<span>Тільки би вона донесла сина </span>
<span>До свого народу, до людей. </span>
<span>її син — це нащадок українського роду, його майбутнє. У ньому — світла історія прекрасної волелюбної країни, тому </span>
<span>Про дівочу цноту, про калину </span>
<span>Не співай, поете, не квили... </span>
<span>Перед нами постає вже не знеславлена "Шевченкова Мадонна", а "біла Катерина" в ореолі своєї святості, бо через українських Мадонн продовжується життя нації. Ось чому кожен вірш Л. Кисельова про найголовніше, найсуттєвіше: </span>
<span>Треба Вкраїни. Надій і суму </span>
<span>Селянських хат і курних шляхів. </span>
<span>Треба землі, де завжди пульсує </span>
<span>Шевченкове серце, Шевченків гнів. </span>
<span>Безумовно, кожен вірш Л. Кисельова — про найголовніше, про найсуттєвіше. </span>
<span>Катерина — Україна — Мадонна — матір Божа з немовлям — підносять нашу багатостраждальну Батьківщину на безмежну височінь. Сприймаєш поезію "Катерина" як піднесену молитву за Україну, як віру в її високе майбутнє, головну місію в історії людства. </span>
