Это венера........................
Вот
Лето прошло, за ним и осень. Наступило время дождей и слякоти. Как-то накануне Покрова дня я проснулся раньше. обычного, но поленился встать.
Откуда-то доносились торопливые голоса людей.
Вдруг отчего-то тревожно стало биться сердце.
Я прислушался.
Отец с матерью шепчутся за занавеской. В их голосах тревога - то ли боятся чего-то, то ли горюют. Что они хотят утаить? Ничего не понимаю.
- Ты постарайся, чтобы он ничего не узнал! - сказал
отец и, перекинув через плечо аркан, который держал в руке,
быстро вышел.
Я испугался еще больше.
- Что случилось, мама, что случилось? - спрашиваю я,
уцепившись за ее подол.
- Ничего не случилось, ничего, сынок... Тебе еще рано вставать, полежи. Сейчас я затоплю печь, испеку блинов... Как самовар закипит, разбужу тебя к горячим блинам.
Душа моя не успокоилась. Хоть я и лег, но сон уже не приходил...
Мать осталась что-то жарить у печки, а я кое-как оделся и вышел на улицу.
Навстречу шел Апуш:
- Эх, брат! Счастливый ты - жив остался.
Я был ошарашен:
- Что? Что случилось? Кто жив?
У Апуша глаза полезли на лоб.
- Эх ты, куриная голова! Ничего не знаешь? Сегодня на
гору явилась целая стая волков. Четырех жеребят удушили и выпили кровь... Твой Чубарый жив остался, только поранили слегка...
В голову что-то ударило, язык отнялся, я застыл на месте и не мог вымолвить ни слова. А Апуш говорит:
- Глупый, чего стоишь? Беги скорее! Вон их везут, - и показал вниз, в сторону моста.
И правда, с той стороны люди гнали большой табун лошадей.
Не помня себя, я помчался туда.
Что это?
В большую телегу запряжен наш саврасый конь, к оглобле привязана гнедо-чалая кобыла. Она беспрерывно ржет, хочет вырваться и уйти куда-то.
Рядом с телегой отец...
Когда я подошел ближе, то увидел картину еще печальнее: мой Чубарый лежал на телеге со связанными ногами.
- Что это такое?! -Я растерялся. Окаменел. - Папа, неуже
ли и нашего жеребенка загрызли?.. -И я громко зарыдал.
Отец ласково взял меня за руку:
- Не плачь, Закир... Четырех жеребят загрызли. Чубарый
наш жив. Только укусили заднюю ногу... Чтобы остановить кровь,
<span>мы перевязали ему рану и положили на телегу.</span>
.Привіт синку
Привіт татко
Чому такий сумний?Що двійку знову приніс?
та ні
А що таке?
сьгодні виставка відомого художника Івана Айвазовського...
Ну а чому сумний?
Бо не можу піти туди(
А навіщо тобі туди йти якщо ти не знаеш про нього ні чого
Як це не знаю!Знаю)<span>У Феодосії, в не надто забезпеченої вірменській сім'ї 17 червня 1817 народилася дитина, про який по рідному місту пізніше ходили легенди. Стверджувалося, що колись маленький хлопчисько шматочками самоварного вугілля малював на стінах будинків приголомшливо красиві картини. Хлопчика звали Ованес. Батько його, Костянтин Айвазовський, трудився на ниві дрібної торгівлі, а також обіймав посаду старости базару Феодосії. Мати Ованеса, Репсиме, займалася вишиванням і вважалася майстерним майстром в цій справі.
Ащо ше ти знаєш-промовила мати
</span><span>Всі шість картин, показані в 1837 році на виставці Академії, отримали найвищу оцінку Ради Академії та громадськості. Айвазовський отримав золоту медаль першого ступеня і можливість поїздки за кордон для вдосконалення майстерності. Проте молодість зіграла з художником злий жарт - в Італію його не послали, а відправили працювати до Криму. Власне, Айвазовський і не засмутився - море йому подобалося будь-яке. Він поїхав до рідної Феодосії, звідки часто виїжджав для написання натурних видів Ялти, Керчі, Севастополя та Гурзуфа. Цікаво, що всі два роки, проведені в Криму, Айвазовський займався і батального малярства, для чого навіть брав участь у військових діях. Зокрема, під час висадки десанту російських військ біля річки Шаху в Черкесії, він робив начерки на замовлення генерала Раєвського. Картина «Десант загону в долині Субаши» пізніше була придбана імператором Миколою
</span>ну добре йди уже а то запізнишся
Белена, борщевик, белладонна, ландыш майский
29) Нет, т.к. будет 1 час ночи.
30) Выкрутил лампочку, стоя на постели