Все мы знаем пословицу "Делу время, потехе час", эта фраза родилась в далёком 17 веке, и принадлежит второму русскому царю из династии Романовых Алексею Михайловичу, отцу первого русского императора Петра I.
Царь написал эти строки в предисловии к составленному им сборнику правил соколиной охоты. Полностью фраза звучит так:
«Прилог книжный или свой: сия притча душевне и телесне; правды же и суда и милостивый любве и ратного строя не забывайте: делу время и потехе час».
Поскольку Алексей Михайлович любил порядок и считал, что «без чина же всякая вещь не утвердится и не укрепится», то на первое место он поставил время, отводимое делу. Однако добавил, что помимо работы нужно уделять внимание потехе (отдыху).
Аристотель занимался проблемой морали
Это значит разучится делать что то например ты умел играть в кс и нагибать 5 фрагов за первые 5 минут раунда а потом перестал и тебя начали нагибать ну как то так я не знал как по другому обьяснить
Бережливый,экономный-Кот Матроскин из Трое из простоквашино.Отличительные признаки-с умом тратит деньги
<span>Жадный,скупой,отличительные признаки не с кем не делится-медвежата из Два жадных медвежонка (венгерская сказка). </span>
Расточительный -Чартков из Портрета (Гоголь),конек горбунок.<span>Отличительные признаки-не экономит деньги. </span>
Красивими і водночас дуже сумними є легенди про походження квітів, особливо осінніх.
Одними з найпоширеніших у нас є айстри, хоча родом вони з Північної Америки. Їх забарвлення надзвичайно різноманітне, тоненькі пелюстки зазвичай асоціюються із зіркою. Тож не дивно, що в більшості легенд айстри ведуть своє походження від зірок.
Колись індіанці Північної Америки розповідали, що один молодий мисливець, безтямно закоханий у найвродливішу дівчину племені, пообіцяв подарувати їй зірку з неба, якщо вона погодиться одружитися з ним. Ввечері, коли на небі спалахнули зорі, всі чоловіки племені зібралися подивитися, як хвалькуватий наречений виконає обіцянку. Юнак підняв лук і вистрілив. А через мить високо в небі розсипалася на палаючі іскри срібляста зірка. Розгнівався Бог на смертного, що насмілився збивати з неба зірки, адже якщо всі наслідуватимуть його приклад, на небі нічого не залишиться! І наслав Бог на землю страшну бурю. А коли вона стихла, сміливця, який збив з неба зірку, вже не знайшли. Тільки схили навколишніх пагорбів густо рясніли красивими променистими квітами. Відтоді індіанці називають їх айстрами або «зірками, що падають».
У легендах інших народів айстри також вважаються частинами зірок і символом смутку за втраченим раєм, за неможливістю піднестися в небо.
