Чому середньовічне суспільство відмовляло в повазі селянам - своїм основним годувальникам? Чи була дружина лицаря для нього Прекрасною Дамою? Про кого говорили в Середні віки: він перший серед рівних? Чим простонародне християнство відрізнялося від церковного? Чи можна вважати місто "гробарем" середньовічної цивілізації?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Духовний світ людини, роль духовних цінностей у розвитку цивілізації, основні цінності Заходу.

Щодо часових і географічних рамок цивілізації Середньовіччя серед учених немає єдності. Ми будемо мати на увазі Європу Х-ХІ ст., коли основні структури цієї цивілізації вже склалися, але ще не почали розмиватися елементами нового - індустріального суспільства.

Мабуть, усі згодні з тим, що суспільство середньовічної Європи було феодальним. Однак що ж таке феодалізм? У курсі історії ви розглядали його як економічний лад, при якому власники землі - феодали - експлуатують залежних селян. Спробуємо підійти до феодалізму з іншого боку і подивитися, чим жили люди Середньовіччя.

СЕЛЯНСТВО

Якщо уявити собі феодальне суспільство у вигляді піраміди, то місце селянства буде в самому її підніжжі. І це природно, тому що, з одного боку, селянство було основною продуктивною силою цього суспільства, а з іншого боку - найбільш безправною його частиною. Чому ж суспільство відмовляло в повазі тим, хто його годував? Почасти це було результатом того, що праця в Середні віки не була незаперечною цінністю. Від Риму і варварів повагу до неї ця цивілізація не успадкувала. А читаючи Біблію, людина Середньовіччя не могла собі усвідомити, що ж таке праця - благо чи покарання за гріхи. Однак головне навіть не в цьому.

Світ феодального села зовсім особливий світ, що виховує тип людини, несхожої на представників інших станів. Довгий час селянське господарство було натуральним, і більшість селян усе життя проводило на одному місці, жодного разу не виїхавши за межі сільських земель. Всесвіт цих людей обмежувався рідним селом, замком сеньйора і сільською церквою. Про Світ, що лежав за межами всього цього, вони мали самі нечіткі уявлення.

Думка про те, що суспільство розвивається, була далека селянам. Навпаки, постійне спілкування з природою приводило їх до впевненості, що усе рухається по колу. Весну змінювала осінь, за оранкою йшли жнива, і так було завжди. Це була велика консервативна сила, яка із крайньою недовірою ставилася до усього нового. їхній ідеал був у минулому, у "старих добрих часах".

Відсутність освіти й обмежений словниковий запас призводили до того, що селяни були нездатні зрозуміти ні вишукану мову лицарства, ні тим більше латинь духівництва. Відрізнялися вони від "шляхетних" і зовнішнім виглядом. "Смердючий мужик", так звичайно іменують селян у лицарських романах. Усе це, узяте разом, робило селянство абсолютно далеким не тільки для вищих станів, але і для городян. І "сторонність" ця викликала іноді жалість, частіше презирство, але вже ніяк не думку про рівність усіх людей

0 0

4 года назад