Шифон ,батист ,джинсовая ,льняная ,<span>шерсть.. </span>
1. Ель обыкновенная - берёза повислая
2. Волк - лисица обыкновенная
3. Василёк синий - пшеница
4. Американская норка - европейская норка
5. Полевая мышь - хомяк обыкновенный
6. Олень европейский - лось
7. Ворона серая - грач
8. Гадюка - горностай? (не понятно, в чём конкуренция, но это - последняя пара)
Jeder Mensch verschläft etwa ein ViertKinder, die genügend Zeit dazu haben, wollen oft nicht einsehen, dass sie schlafen müssen. Erwachsene dagegen würden meist gern schlafen und sind zu Kompromissen gezwungen, um alle Pflichten zu bewältigen. Aber das hat Grenzen, die keiner überschreiten darf. Ein Schlafdefizit über einen längeren Zeitraum belastet die Leistungsreserven des Organismus sehr. Der Schlaf ist die psychologisch wichtigste Erholform und durch keine andere zu ersetzen. Er ist eine Lebensnotwendigkeit. So werden beispielsweise Krankheiten, die auf einer Störung der Nerventätigkeit basieren, durch Schlaftherapie geheilt.el seines Daseins. Dieser Zeit soll er nicht nachtrauern, denn nur so ist er lebensfroh und leistungsfähig.
Жоден філософ не може точно сказати, коли до людини приходить відчуття належності до свого народу. І хіба можливі тут узагальнення? Напевне, ні. Але всі стежки ведуть у дитинство.
<span>Мені було лише три роки, коли було проголошено Незалежність України, але я добре пам'ятаю, що це було свято. На центральному майдані міста купчилися люди. Майоріли блакитно-жовті прапори. І хоча моросив дощ, люди не збиралися розходитись. Лунали пісні і промови. Але мене захопила пісня про Сагайдачного, який «проміняв жінку на тютюн та люльку...» Я ще не міг усвідомити як то проміняти на щось інше власну дружину, але чітко уявляв самого Сагайдачного. Здавалось, що козацький ватажок був десь поруч, на майдані. </span>
<span>Коли я підріс, то почав захоплюватись історією, прочитав безліч книжок про минуле українського народу. І ливіе недавно зрозумів, що цього замало. Легко любити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — слабку і незахищену. Та хіба справжні сини покинуть напризволяще хвору матір? А Батьківщина у кожної людини тільки одна, як і мати. </span>
<span>Я не засуджую тих людей, які емігрували за кордон у пошуках кращої долі. Але впевнений, що вони глибоко нещасні. Можна мати матеріальні блага, але не мати можливості дихати рідним повітрям, уклонитися рідній оселі. Може це високі слова про любов до рідної землі, може вони вже вимовлялись кимось, але вони йдуть із мого серця і вважаю їх своїми. </span>
<span>Мені радісно і млосно в грудях від усвідомлення власної значимості для України. Але я впевнений, що не тільки Батьківщина потрібна нам, а і ми потрібні Батьківщині. Бо саме моє покоління буде підводити її економіку, удосконалюватиме сільське господарство, рухатиме вперед науку, освіту і культуру. </span>