Выносная линия. Размерная линия.
Київ - столиця України. "Назва молодша за місто", відзначив А.І. Соболевський, ототожнюючи з Києвом навіть Митрополіс, який згадується Птоломеєм у ІІ столітті нашої ери. В середні віки називався Самбатас (згадує Констянтин Багрянородний, Х століття) Ця назва викликала різноманітні здогади: одні вважали її фінською, що означає "межа рівнини", інші припускали, що за допомогу Візантії в укріпленні міста хозари назвали його ім'ям імператора Лева Вірменина - Сембатас. Вчені ХVII століття переосмислили слово Самбат як "місце збору човнів (ботів)". Заперечуючи це, Н.М. Карамзін запропонував етимологію "сама матір"; дійшло до того, що пропонували етимологію "ся єсть матір". Назву Днапстадир приписували остготам; скандинави називали його Дніпровське місто. Назва Київ часто зустрічається у Польщі, Чехії, Словаччині, Югославії. А.І. Соболевський не сумнівався в походженні назви Київ від власного імені (в основі якого бачив слов'янське слово кий - "палиця"). У літописі зустрічається полеміка, ким був Кий, чиїм ім'ям назване місто. Ще жила назва Київ перевіз, і легенда стверджувала, що Кий був перевізником через Дніпро, а літописець хотів бачити його князем, який ходив з Олегом на Царгород. Суперечка відновилася у зв'язку з новою етимологією, яка відкидає слов'янське походження назви Київ і наполягає на більш ранньому: в пракріті слово койава - "килим", а зміст топоніма, як припускають - "місце трона".
Список использованной литературы должен быть выполнен в соответствии с ГОСТ 7.32.2001 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления» и правилами библиографического описания документов ГОСТ 7.1—2003 «Библиографическая запись. Библиографическое описание».
Рекомендуется представлять единый список литературы к работе в целом. Список обязательно должен быть пронумерован. Каждый источник упоминается в списке один раз, вне зависимости от того, как часто на него делается ссылка в тексте работы.
Наиболее удобным является алфавитное расположение материала, так как в этом случае произведения собираются в авторских комплексах. Произведения одного автора расставляются в списке по алфавиту заглавий.
Официальные документы ставятся в начале списка в определенном порядке: Конституции; Кодексы; Законы; Указы Президента; Постановление Правительства; другие нормативные акты (письма, приказы и т. д.). Внутри каждой группы документы располагаются в хронологическом порядке.
Литература на иностранных языках ставится в конце списка после литературы на русском языке, образуя дополнительный алфавитный ряд.
Для каждого документа предусмотрены следующие элементы библиографической характеристики: фамилия автора, инициалы; название; подзаголовочные сведения (учебник, учебное пособие, словарь и т. д.); выходные сведения (место издания, издательство, год издания); количественная характеристика (общее количество страниц в книге).
Снежинки в полёте летают и всех на лету побеждают
