Блізка ці далёка растае над зямлёй блакінае воблака. Але выносіць удалячынь вецер аблокі. Аблокі маёй мары. Яны прыгожыя і чыстыя,толькі нябёсы пустыя.
Запампуецца і закружыцца ўсё тое, што не вярнуць. Як марыцца, так і збудзецца дзе-небудзь, калі-небудзь.
Воблакі мары лёгка і нязмушана плывуць куды ім заўгодна па сінім небе. У дзяцінстве мы ўсе прывыклі глядзець на неба, у аблокі,углядывацца ў сіняе – сіняе, бясконца бяздоннае неба і марыць. Праводзячы аблокі позіркам, назіраючы за іх мудрагелістымі вобразамі і формамі, чалавек марыць пра лепшае жыццё.
Узіраючыся ў неба глыбей, пачынаеш марыць.Так нязмушана марыць, праводзячы аблокі вокам можна толькі ў дзяцінстве, таму што тады жыццё было бестурботным, бесклапотным, летуценным, падобным на казку,у якую верылася лёгка, быўшы дзецьмі.
Нязведанныя мары мае, нясе вас вецер высока ў аблокі,і хочацца сэрцам дакрануцца да нябёс і ціха прашаптаць – збывайся мара.
Орел - город с богатой историей, которая тесно связана с историей России.
Строки Никоновской летописи, датированные 1566 годом, стали первым письменным свидетельством основания города Орла.
Город строился как крепость на южных границах государства. Крепость была деревянной, за её стеной возвышался земляной вал, который был окружен рвом. Внутри крепости размещался военный гарнизон, там же находились приказная изба, дома бояр, стрельцов и пушкарей, воеводский двор, а так же казённый погреб сзапасом пороха и вооружением.
Не раз осуществлялись нападения на орловскую крепость. Татары захватили ее в 1571 году. Почти всех защитников крепости перебили, имущество разграбили, не пощадили и гражданское население. Царь Иван Грозный вынес приказ о восстановлении орловской крепости и укреплении ее основательнее прежнего. Спустя год крепость отстроили заново.
Со временем граница Российского государства отодвинулась южней. Жизнь в Орле стала спокойнее. Город постепенно утратил значение города-крепости и превратился в ремесленно-торговый центр. Этому способствовало то, что город стоял на судоходной реке и перекрёстке торговых путей. В начале XVIII века Орел становится центром хлебной торговли. При Петре I там выстроили одну из первых в России Парусиновых мануфактур и прядильню.
<h2 />
Что бы не случилось нельзя убивать людей и вообще причинить вред всему сущему, так как среди это есть ни в чем не повинные люди!
Більшість рослин заздалегідь готується до зими. Ще восени однорічні трав’янисті рослини зів’яли, залишивши своє насіння в ґрунті. З нього навесні виростуть нові трави.У багаторічних трав’янистих рослин відмерла наземна частина рослини, в ґрунті лишилися кореневища, бульби, цибулини. Навесні з них розів’ються молоді частини рослини.Деякі рослини залишаються зеленими під снігом усю зиму. Це суниці, верес, журавлина. Є рослини, що ростуть і взимку. Під шаром снігу та опалого листя у підсніжників, пролісок, рясту з’являються пуп’янки, які з настанням тепла розпускаються. Життя рослинам узимку зберігає сніжна ковдра. Температура повітря під снігом, навіть якщо його товщина всього 10 сантиметрів, буде на 15-20° вищою, ніж зовні.<span>У глибокому спокої перебувають дерева і кущі. Майже всі вони на зиму скинули листя. Однак на їхніх гілках залишаються бруньки. Зовні бруньки вкриті темними лусочками. Усередині бруньки є дуже дрібні зелені листочки. Наприкінці січня на вербі бруньки збільшуються, скидають лусочки і вкриваються світлим пушком. За зиму бруньки підростають на інших деревах і кущах. Яка б не була сувора зима, ріст рослин не припиняється, а лише сповільнюється.Листки хвойних дерев - хвоїнки, вкриті товстою шкіркою, яка утримує вологу. Хвоїнки випаровують вологи значно менше, ніж широкі листки листяних дерев і кущів. Ось чому хвойні дерева не засихають узимку.</span>
<span>И они его любили. Обычно очень экономичный, для них он ничего не жалел. Ни души, ни средств. По поводу и без повода являлись к нему они и уходили всегда весёлые, сытные.</span>