Люди издавна стремились летать. Сначала они строили крылья, как у птиц. Из этого ничего не вышло. Прошло много лет и человек создал первый воздушный шар, на котором поднялся в небо. Люди почувствовали ощущение полёта и стремились строить всё новые и новые аппараты. Они построили дирежабль, на подобие воздушного шара. На нём они могли прелетать на большие расстояния и с большим комфортом. Потом люди создавали машины с большими крыльями, которые двигались сверху вниз. Эти машины не взмывали в небо. И люди додумались к идее разгоне планера. Эта идее оказалась правильной, планер взлетел, но пролетел только 60 метров. Его усовершенствовали и появились первые самолёты, которые могли преодолеть десятки, а иногда и сотни километров. Стали появляться самолёты, которые взлетали с воды. Их называют гидропланы. На самолётах начали перевозить людей. Появились большие пассажирские самолёты. В средине 20-ого столетия появились вертолёты, а вскоре и ракеты, на которых первые космонавты поднялись в космос. Люди не умеют летать сами, но человеческий разум создал для этого машины, которые заменяют нам «крылья»
Между двумя странами идет война. Ну Шах одного из Тюркских ханств и Царь какой-того царства решили поговорить о перемирии:
Ш-"Салам алейкум Царь.
Ц-"Здравствуй Шах.
Ш-"Между нашими царствами идет война, которая длится уже больше 2 веков, не пора ли это остановить?"
Ц-"Я подумаю....."
Ш-"Лучше её поскорее закончить!"
Ц-"Хорошо, я подпишу мирный договор, если твой народ будет платить мне дань ..."
Ш-"Хм...ну, делать больше нечего...Согласен"
Удачи!)))
Ответ:
Люди, родившиеся под этим знаком, скромны, обаятельны и дружелюбны. Они не обижаются по пустякам и стараются не причинять боль близким, стремления и желания которых способны угадывать благодаря чрезвычайно развитой интуиции. Способность Весов предсказывать будущее поразительна, особенно в сочетании с их легким, не омраченным мистическими предчувствиями характером. Они кажутся удачливыми и веселыми, всегда открытыми для общения.
Нора Хельмер — центральний персонаж п’єси «Ляльковий дім», дружина адвоката Хельмера, має, здається, все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. Вдобавок ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховаються величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву. Як виявилося, життя Нори не було таким вже й безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита. І ось настає момент зізнання, момент випробування двох перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя. До прочитання рокового письма Хельмер виголошує на адресу дружини пристрасне зізнання у любові і відданості: «Знаєш, Нора … не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувала неминуча біда і щоб я міг поставити на карту своє життя і кров — і все, все заради тебе». Дізнавшись про провину Нори, чоловік в повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори «ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочин
». Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який недавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється на доброго і дбайливого «порадника і керівника». Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори покинути «ляльковий дім», цю «велику дитячу». Нора вважає, що, перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона повинна стати людиною. Вона іде від чоловіка, залишаючи трьох дітей. Закінчення п’єси — це діалог чоловіка і жінки, який пояснює поведінку і рішення Нори.
Ось діалог Нори з чоловіком -Яка невдячність! Чи ти не була тут щаслива», — «Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками». Вона запитує чоловіка, чому той не захистив її. Хельмер щиро дивується: «Але хто ж пожертвує честю навіть заради коханої людини?» — «Сотні тисяч жінок жертвували, — заперечує Нора і з гіркотою додає: — Мені стало ясно, що всі ці вісім років я жила з чужою людиною». Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатки. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму». П’єса була сприйнята, перш за все, як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена основна суть його п’єси полягала зовсім не в «жіночому питанні». На конкретному прикладі долі жінки в буржуазному суспільстві драматург ставить центральне для нього питання про звільнення особи взагалі, про вироблення цілісної, справжньої людини.
