Перші спогади про геологію Харківської області можна знайти в роботах В.Зуєва 1787р., проте більш детальне її вивчення розпочалося значно пізніше. Історію геологічного вивчення території Харкова можна розділити на три періоди:
- перший період з початку другої половини дев’ятнадцятого століття до Жовтневої революції.
- другий період – від Жовтневої революції до Великої Вітчизняної Війни.
- третій період – після Великої Вітчизняної Війни.
Місто Харків розташована в межах Великого Донбасу. Так називають широкий прогин земної кори, що утворився в девонський та кам’яновугільний періоди палеозойськой ери на місці кристалічного щита. На тілі цього щита утворилися розломи, по яким опустилася порівняно вузька полоса, що заключає в собі Донецький басейн з його складчатою структурою, і Придніпровський грабен, який являється його північно-західним погруженим продовженням. Розломи супроводжувалися виникненням вулканів, які вивергали базальт та інші лави.Територія міста Харкова належить до південно-західного схилу Воронезького масиву та характеризується виступами фундаменту не помітними на поверхні. Тектонічна структура території Харківщини зв’язана з взаємовідношеннями чотирьох великих структур:
- Воронезького кристалічного масива, схили якого займають північно-східну третину площі області;
- Українського кристалічного щита, периферія якого входить на територію області із південного-заходу, займаючи незначну частину Близнюківського району;
Географічне положення Харківської областіяк наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.
Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.
Геологічна будова
Геологія і геоморфологія - це комплексні науки про склад, будову, походження і розвиток форм поверхні Землі і її внутрішніх геосфер, а також про розміщення у земній корі корисних копалин.
Геологія (Гея - грец. Земля, логос - грец. слово, вчення, наука) - це наука про утворення, розвиток, будову, склад Землі і розподіл у земній корі родовищ корисних копалин.
Геоморфологія (Гея - грец. Земля, морфе - грец. форма, логос - грец. слово, вчення, наука).
Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури, зростання людського суспільства найтіснішим чином пов’язані з освоєнням земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого існування.
Об’єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в особливості її кам’яна оболонка (літосфера).
Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці, впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і, особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили - людства
